Стусові сьогодні виповнилося б 88 років.

 

Стусові сьогодні виповнилося б 88 років.

Тобто він міг (і мав!) дожити до незалежності. Був би, мабуть, на Майданах, і далі б боровся з русифікацією та писав геніальні вірші. Але його фізично з нами немає. Василя Стуса знищила радянська тоталітарна машина, котра складалася з багатьох гвинтиків-медведчуків.

Проте Стусове пророче «народе мій, до тебе я ще верну!» таки збувається, нехай і метафізично.

Саме перепоховання Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого в Києві у листопаді 1989 році Левко Лук’яненко назвав одним з переламних моментів при падінні СРСР. Мовляв, це був один з перших випадків, коли натовп зрозумів, що поліція і КГБ проти них безсилі. І величезна урочиста хода пройшла вулицею Володимирською в Києві під вікнами КҐБ. Тепер вже без страху.

Повертається Стус й до сьогодні. Не лише у власних текстах, але й у книзі «Справа Василя Стуса», котра діє як свячена вода на нечисту силу.

Стус досі не дає спокою своїм катам. І це правильно, історія повинна розставляти крапки на «і». Ми ж повинні розуміти, хто був героєм, а хто злочинцем.

Тож Стус, по своєму, досі з нами.