День фізичної культури і спорту.

 

14 вересня в Україні відзначають День фізичної культури і спорту.

Це професійне свято, яке було започатковано Указом Президента України у 1994 році. Це свято є нагодою для вшанування спортсменів, тренерів, викладачів та всіх, хто сприяє розвитку фізичної культури та здорового способу життя в Україні.

Історія свята:

День фізичної культури і спорту встановлено згідно з Указом Президента України від 29 червня 1994 року № 340/94.

Значення свята:

Воно привертає увагу до важливості фізичної активності для здоров'я, загартування характеру та волі людей.

Свято також нагадує про здобутки українських спортсменів та сприяє популяризації спорту в суспільстві.

Святкування:

У містах і селах організовуються спортивні змагання, марафони та інші заходи.

Відбувається відзначення та нагородження найкращих спортсменів і тренерів.

"Спорт – це шлях до гармонії між тілом і духом".

 

"Нехай тіло буде сильним, а дух – непереможним!".

 

"Обирай спорт — обирай здоров'я, обирай майбутнє!".

 

"Бажаємо всім бути спортивними і здоровими".

 

 

"Свято, яке уособлює велич сили духу, мужності і патріотизму".

« Будьмо знайомі»

 

8.09.2025 року гурток « Арт – Простір» керівник Бабич Лідія, провів тренінг

у бібліотеці   « Будьмо знайомі» з групою №4, майстер Тесленко Ірина та кл. керівник Шевчук Тетяна.

Учні взяли активну участь у вправах:

·       « Будьмо знайомі»

·       « Подаруй ласку»

·       « 5 добрих слів»

·       « Якщо ти людина, то повинен…»

·       « Почати ніколи не пізно».

Під час сьогоднішнього тренінгу ми допоможемо один одному  бути впевненими в собі, відкритими, щирими, об’єктивно оцінити себе та інших одногрупників.

Керівник гуртка                                 Бабич Лідія.

День грамотністі

 Друзі! 

Щорічно 8 вересня у всьому світі відзначається 

Міжнародний день грамотності.

Мета цього свята – вкотре наголосити, що бути грамотним важливо як для кожної людини окремо, так і для суспільства в цілому. Грамотність – одне із засадничих прав людини й основа для навчання протягом усього життя. Вона є абсолютно необхідною умовою соціального росту та розвитку людського потенціалу завдяки своїй властивості реформувати життя.

Традиція відзначати цей день започаткована відповідною рекомендацією Всесвітньої конференції міністрів освіти з ліквідації неграмотності, яка відбулася в Тегерані у вересні 1965 року. Саме ця конференція рекомендувала проголосити 8 вересня – дату урочистого відкриття конференції – Міжнародним днем грамотності та святкувати його щорічно в усьому світі.

Якщо бажаєте дізнатись більше цікавого та пізнавального про Міжнародний день грамотності – пропонуємо скористатись інформацією з книжкової виставки : "Грамотність - запорука успіху людини"

Отже, бути грамотним - важливо для кожної людини!

Грамотне суспільство – це динамічне суспільство!

Завітайте до бібліотеки та переконайтесь у цьому!

6 вересня- всесвітний день читання

 У світі існує близько 130 мільйонів виданих книг, але серед них є справжні рекорди. Найбільш продаваною книгою всіх часів є Біблія, а найдовша книга – "Спогад про минуле". У свою чергу, найціннішою книгою є "Кодекс Лестера", чия вартість сягає захмарних сум.

День читання книг — це не просто дата в календарі, це можливість нагадати про важливість читання та поширювати любов до книг. Мета цього дня — стимулювати людей до активного читання і формувати культуру, де книга займає гідне місце. Адже кожна книга має значення, і кожна може змінити життя.

Читання має не лише розвиваючий, а й цілющий ефект. Згідно з дослідженнями, воно знижує рівень стресу на цілих 68%. А що може бути кращим способом відпочити після важкого дня, ніж погрузитися в світ літератури?

Тим часом, якщо ви будете читати лише 20 хвилин на день, ви зможете прочитати до 1,8 мільйона слів за рік. У середньому це дорівнює 3 600 сторінкам, або 12 книгам по 300 сторінок кожна. Це не тільки чудовий спосіб поповнити свій словниковий запас, а й відкрити нові горизонти.

День читання книг нагадує нам, що література — це найбільший скарб, який відкриває нам нові світи. 

Василь Стус — український геній, символ боротьби й незламності

 

У ніч на 4 вересня 1985 року у таборі біля села Кучино (Пермський край) відійшов у вічність Василь Стус – поет-шістдесятник, правозахисник, людина, яка віддала життя за Україну.

Василь Стус — український геній, символ боротьби й незламності. Сьогодні, як і десятиліття тому, українці обʼєднуються навколо гасел, які у свій час проголошували наші духовні провідники.

Вони жили у різні епохи: Шевченко, Франко, Багр

яний, Теліга, але їх єднала спільна мета — боротьба за свободу українського народу.

Стус жив у часи, коли наші батьки ходили до школи у ХХ столітті.

Він боровся з тим самим ворогом, який прийшов нищити нас і сьогодні у XXI столітті.

«Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств...»

Ці слова — маніфест свободи, який і сьогодні звучить як заклик до боротьби. Стус дає нам надію, силу й віру.

Він доказ того, що гідність і правда варті будь-якої ціни.

Для нас Стус – це саме така система національних цінностей. Це совість, яка не дозволяє зрадити свою землю, мову, історію й тих, хто віддав життя за Україну.

Памʼятаємо

Перемагає той, хто пам'ятає

 

Перший урок у 2025-2026 навчальному році пропонується присвятити вшануванню пам'яті захисників України, які загинули за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Українська правда повідомляє Рекомендована тема:

"Перемагає той, хто пам'ятає"

(Vincit qui meminit).

Мета уроку:

Вшанувати пам'ять загиблих героїв та виховувати в учнів повагу до захисників України.

День пам’яті загиблих захисників України

 

29 серпня – 

День пам’яті загиблих захисників України.

Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.

За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з 2014-го, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів.

Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат. Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомив, що з моменту повномасштабного нападу на серпень 2022 року «у війні проти російських загарбників загинули майже 9 тисяч українських героїв».

Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.

Наприкінці травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила рішення про створення Національного військового меморіального кладовища, на якому з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць. Це – світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Такі кладовища є в США, Канаді, Франції, Польщі та інших країнах. А за рік до цього, в липні 2021-го, на державному рівні був прийнятий військовий поховальний ритуал. Знову ж таки, щоб у момент поховання віддати належні почесті загиблому (померлому) захисникові чи захисниці, щоб всі розуміли, що ховають не пересічну людину, а того / ту, завдяки кому існує держава Україна.

Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки у публічному просторі. Але після остаточної перемоги в країні повинні постати особливі місця, з проникливою архітектурою і людяними меморіальним практиками, які свідчитимуть, що ми шануємо і дякуємо.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.

 

Незалежність

 Коли ми говоримо про Незалежність, ми маємо пам‘ятати її творців.

Чернетка Акту проголошення незалежності України, написана Левком Лук'яненком

Левко Лук'яненко – український дисидент, політв'язень, колишній народний депутат України, людина, яка є автором Акту проголошення Незалежності України та співавтором Декларації про державний суверенітет!

Постать, яка доклала максимум зусиль, аби вивести Україну з-під влади москви. Особистість, яку радянський режим судив за погляди! І яка їх не змінила, попри табори.

Так само, як сьогодні українці відмовляються від російських паспортів на тимчасово окупованих територіях, Левко Лук’яненко відмовлявся від радянського!

24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР на позачерговій сесії голосами 346 депутатів прийняла «Акт про державну незалежність України».

Ініціатором проголошення Декларації про державний суверенітет України й Акта проголошення незалежності України був Вячеслав Чорновіл. Він сприяв ухваленню Указу Президії Верховної Ради «Про заборону діяльності Компартії України».

Відомо, що ввечері 24 серпня 1991 року саме Чорновіл запропонував внести до парламентської зали синьо-жовтий прапор, з яким українці стояли на барикадах біля російського Білого дому, а також – підняти національний прапор над куполом парламенту.

По закінченню засідання депутати-опозиціонери зібралися біля трибуни та заспівали гімн Українських січових стрільців «Ой, у лузі червона калина»

Незалежність – життєдайний елемент кожного українця! Це те, що вирує в наших жилах.

Це – свобода.

Це – гідність.

Це – наша ідентичність і наші цінності.

Незалежність дісталася нам великою ціною, і сьогодні ми боронимо її ще більшою. Вона живе у серці, у громаді, у великому місті й найменшому селі. Заради неї ми маємо єднатися, змінюватися, підтримувати одне одного й стояти до кінця.