День пам’яті Героїв Крут.

 

29 січня  – День пам’яті Героїв Крут.

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917–1921 років.

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів  від Києва, під час наступу на Київ військ більшовицької Росії. На жаль, бій завершився поразкою чоти студентів і гімназистів, яка була розстріляна. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

У радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв чільне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності в боротьбі за незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року.

З нагоди цієї події в читальному залі  Жмеринського ВПУ організована книжкова виставка – пам'ять  «Їх оплакують роси у лузі», за допомогою якої кожен відвідувач може ознайомитись з трагічними сторінками нашої історії. На виставці представлена література, яка відтворює тернистий шлях України до незалежності. У цих виданнях на основі спогадів учасників бою, роздумах сучасників осмислена героїка подвигу юнаків України в ім’я своєї Вітчизни.

 Ми повинні знати і пам’ятати історію, що вмита кров’ю і сльозами.

«Голокост - скорботна пам'ять народу»

 

27 січня весь світ вшановує пам’ять загиблих в роки Голокосту – жахливої трагедії, жертвами якої стали близько шести мільйонів євреїв.

1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію «Пам’ять про голокост», у якій 27 січня проголошено Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту.

 Голокост  – це тотальний та систематичний геноцид , ініційований нацистським режимом. Найбільше він торкнувся людей єврейської ідентичності, але водночас охопив й інші етнічні та соціальні групи. В Україні було розстріляно понад півтора мільйона людей, але й до сьогодні дослідники не мають точних даних щодо справжньої кількості знищених нацистами євреїв та ромів. Їх знищували просто через те, що вони були іншими, мали інші уподобання. Так само як зараз знищують нас… бо  ми Українці!

До Дня пам’яті жертв Голокосту,  працівники бібліотеки  Жмеринського ВПУ підготували виставку-реквієм «Голокост  - скорботна пам'ять народу»

Матеріали, запропоновані на цій виставці, оповідають про криваві роки Другої світової війни, про смертний вирок, винесений нацистами єврейському народові, про людей усіх національностей, котрі стали жертвами фашизму тільки тому, що любили свій народ, свою країну і боролися за його свободу.

Пам’ять про такі події допоможе людству об’єднати зусилля для того, щоб нічого подібного не трапилося знову.

Бібліотека  запрошує всіх, хто цікавиться історичним минулим, до перегляду виставки!

Тичина Павло Григорович

 

23 січня народився 

Тичина Павло Григорович (1891-1967 рр.) – 

український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч.

факти про Павла Тичину

При народженні був записаний у метричній книзі як «Павелъ Григорьевъ Тычининъ». В одній із анкет стверджував, що справжнє його імя — Тичина Павло Григорович, але «чомусь батькові забажалось Тичина переробити на Тичинін — і це останнє у мене по всіх документах, кінчаючи середньою школою». На схилі літ згадував, що предки його належали до козацької старшини, а «у так званих «полуботківських міліонах» було ще й наше прізвище», але точна генеалогія поета не встановлена.

Першою вчителькою Павла (після батька) була Серафима Миколаївна Морачевська, яку він згадував усе життя і якій присвятив однойменну поему. Саме вона порадила віддати здібного хлопчика в один із монастирських хорів Чернігова, де за свій спів він мав можливість продовжити навчання.

У 9 років Павло Тичина став співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі. Регент хору виділяв Павла з-поміж інших хлопчиків-співаків, доручав йому навчати нотної грамоти новачків. Серед «учнів» Павла Тичини були і його молодший брат Євген та майбутній знаменитий хоровий диригент Григорій Верьовка. Як правило, навчання відбувалося на могилі Леоніда Глібова, похованого в Чернігові на території Троїцького монастиря.

Павло Тичина мав неабиякий хист до малювання. У старших класах він пройшов ґрунтовну художню школу у викладача малювання Михайла Жука. Він також увів Павла Тичину в коло чернігівської інтелігенції, познайомив із Михайлом Коцюбинським.

Писати вірші почав з 1906 року, наслідуючи Олександра Олеся та Миколу Вороного. Перший вірш – «Ви знаєте, як липа шелестить» - побачив світ у 1912 році в першому номері журналу «Літературно-науковий вісник» з подачі Михайла Грушевського, якому зошит з поезіями Тичини передав Коцюбинський.

Тичина самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов, а зокрема — вірменську, грузинську, арабську, турецьку, єврейську, був діячем Асоціації сходознавства УАН, членом-кореспондентом Болгарської АН. Під час евакуації в Уфу попросив учителя башкирської. Збереглися переклади Павла Тичини українською мовою з сорока мов світу, зокрема поезій Янки Купали, Якуба Коласа, Іллі Чавчавадзе, Церетелі, Донелайтіса, Христо Ботева тощо.

«Україна Єдина»

 

22 січня 2026 року до Дня Соборності України , в Жмеринському ВПУ гуртком «Арт-Простір» керівник Бабич Л. – організовано флешмоб  «Україна Єдина».

Мета заходу: виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; формувати повагу до державних символів України.

Активну  участь  взяли учні  групи: №4 кл. керівник Шевчук Т. , майстри Тесленко І . та Сулима І. ;

Група №5 кл.керівник Дунаєвська О. та майстер Любецька С. ;

Група №6 кл. керівник Слободянюк Н. , майстри Бевз О. , Петровська М.;

Група №8 кл. керівник Гулик І. , майстри Підгаєць Н. , Білоконь С.

    Кожна позиція флешмобу виконана учнями. Де показано традиція про єдність народу, наша родовідна пам'ять історії. Адже без минулого нема майбутнього. Так було і буде. Одні покоління змінюють інші. У цьому живе пам'ять про створення Акту незалежності України, історія, традиції і звичаї, які шанували в родині. Позиція ланцюга із вишитим рушником – оберіг; позиція з прапором України – символ держави; український віночок – краса рідного краю; Україна складається з різних областей – це історичний контекст : коріння сучасних подій, шлях миру, це люди які вірять в свободу !

 Керівник гуртка  Бабич Л.

Фото зйомки  Вієцька С.

"Нам берегти тебе соборну і єдину"

                                      

22 січня наша країна відзначає величне національне свято – День Соборності України.

Щороку в цей день український народ із вдячністю згадує тих героїв, які намагались відродити незалежну Соборну українську державу.

Саме 22 січня 1919 року, на Софійській площі в Києві, директорія Української народної республіки урочисто проголосила Акт воз’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Українську державу.

Для українського народу, віками позбавленого власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами ця проблема завжди була особливо болючою й неймовірно складною.

Сьогодні ми віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.

Офіційно в Україні День соборності відзначають з 1999 року. Слово «Соборність» включає в себе єдність і згуртованість. У ньому ми чуємо слово «собор». Собор душі є у кожного із нас. Берегти його – означає слідкувати за своїми думками, діями, вчинками. Одним із головних завдань собору душі є знати і пам’ятати свою історію. Тож вивчаймо власну історію і цінуймо цілість землі рідної і народу!

З нагоди цього свята у читальній залі бібліотеки Жмеринського ВПУ  була створена Книжкова виставка до Дня Соборності України.

На ній представлено підручники з новітньої історії України, які надають можливість детально ознайомитись з історичними фактами та передісторією виникнення свята.

За допомогою літератури, яка представлена на виставці, працівники бібліотеки хочуть привернути увагу  та поглибити знання молоді про історію виникнення свята Соборності України, виховувати патріотичні почуття та повагу до державної атрибутики, викликати інтерес до вивчення історії України.

Запрошуємо всіх, кому не байдужа наша історія до бібліотеки, ознайомитися з книжковою виставкою.

Мало хто знає, що саме у Жмеринці 22 січня 119 років тому народився український президент Микола Лівицький.

Саме так – третій Президент Української народної республіки в екзилі (за межами України), відомий український громадський та політичний діяч.

Вдячні земляки перейменували вулицю Крилова у мікрорайоні «ТЕЦ» на вулицю Миколи Лівицького, а на фасаді Жмеринської міської ради розміщена меморіальна дошка з біографією Миколи Андрійовича.

День народження Голови Уряду УНР в екзилі припадає на День Соборності України – особливу дату, яка єднає мільйони українців у всьому світі в єдиній меті – Україна є суверенна, незалежна, демократична, соборна і правова держава.

Микола Лівицький був одним з президентів УНР, президентом вже неіснуючої де-факто держави. Разом з однодумцями він відстоював українську незалежність ведучи боротьбу в кабінетах, на з’їздах та конференціях, постійно нагадуючи світовій спільноті, що Україна є і завжди буде.

Він був сином Андрія Лівицького – голови Директорії УНР (попередньо цю посаду очолював Симон Петлюра) - найвищого органу державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.

Директорія УНР прийшла на зміну Гетьманату (Українській Державі), який було повалено 14 грудня 1918 року.

День пам'яті захисників Донецького аеропорту,

 Це день пам'яті захисників Донецького аеропорту, які 2014–2015 року героїчно обороняли його від російських окупантів.

Анотація "Воєнний щоденник (2014–2015)", Олександр Мамалуй

Перед вами - записки про війну, в якій довелося битися автору і його товаришам. Їх писав не журналіст і не письменник, а піхотний снайпер. Писав на айфоні в наметах і будиночках базових таборів, в короткострокових відпустках і навіть у напівзруйнованій будівлі метеостанції Донецького аеропорту. А зводив їх у книгу, вже снайпер-прикордонник, який повернувся з 77-добового відрядження до Краю Великих Неприємностей. Зводив на тому ж подряпаному айфоні, під час нічних чергувань у резервній мобільній групі на заставі і під час перемир'я. 

Ця книжка не про героїв і не про святих, а про простих хлопців, які ризикнули головою заради того, щоб наша домівка не стала фронтом, про людей, які намагалися воювати добре, - тому, що билися за Батьківщину. Автор присвячує її всім бійцям і командирам роти снайперів 93-ї гвардійської чотири рази орденоносної мехбригади - і живим, і загиблим...

У боях за Донецький аеропорт загинули вісім вінничан: Сергій Зулінський, Леонід Шевчук, Шайдула Камзінов, Дмитро Франишин, Дмитро Скляров, Юрій Осаулко, Олександр Кондратюк та житель Жмеринського району Анатолій Буйлук – сержант 81 окремої аеромобільної бригади 90 окремого аеромобільного батальйону, один з «Кіборгів», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Оборона летовища тривала 242 дні: з травня 2014 до січня 2015, і стала символом мужності, незламності та бойового духу українських воїнів.

Фраза «Кіборги вистояли, не вистояв бетон» – назавжди закарбується в пам’ять нащадків.

Ми памʼятаємо. Вся Україна пам'ятає...

Народ продовжує свій опір окупанту...

Ми стоїмо досі. І будемо стояти.

Слава українським воїнам! Слава Україні!

Стусові сьогодні виповнилося б 88 років.

 

Стусові сьогодні виповнилося б 88 років.

Тобто він міг (і мав!) дожити до незалежності. Був би, мабуть, на Майданах, і далі б боровся з русифікацією та писав геніальні вірші. Але його фізично з нами немає. Василя Стуса знищила радянська тоталітарна машина, котра складалася з багатьох гвинтиків-медведчуків.

Проте Стусове пророче «народе мій, до тебе я ще верну!» таки збувається, нехай і метафізично.

Саме перепоховання Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого в Києві у листопаді 1989 році Левко Лук’яненко назвав одним з переламних моментів при падінні СРСР. Мовляв, це був один з перших випадків, коли натовп зрозумів, що поліція і КГБ проти них безсилі. І величезна урочиста хода пройшла вулицею Володимирською в Києві під вікнами КҐБ. Тепер вже без страху.

Повертається Стус й до сьогодні. Не лише у власних текстах, але й у книзі «Справа Василя Стуса», котра діє як свячена вода на нечисту силу.

Стус досі не дає спокою своїм катам. І це правильно, історія повинна розставляти крапки на «і». Ми ж повинні розуміти, хто був героєм, а хто злочинцем.

Тож Стус, по своєму, досі з нами.

З прийдешніми новорічними святами

 

З прийдешніми різдвяно-новорічними святами!

Дорогі друзі!

Вітаємо Вас з прийдешнім Новим роком!

У цей особливий, магічний час зичимо здійснення найзаповітніших мрій,  радісних зустрічей та незабутніх подій, амбіційних планів й легкого їх втілення у життя, добрих, щирих  й відкритих людей навкруги, безліч щасливих моментів та сонцелюбних усмішок рідних й близьких!

Нехай різдвяно-новорічні дні принесуть позитивні зміни, подарують яскраві враження, сповнять оптимізмом та впевненістю. А прийдешній рік буде щедрим на справжні дива! Миру нам всім!!!

Міцного Вам здоров’я і до зустрічі у 2026-му!