Бібліотека-територія креативних ідей

 Підсумки навчального року:

педагогічна рада у ДПТНЗ «Жмеринське вище професійне училище»

Звіт роботи бібліотеки      2025 – 2026 р.р.

Бібліотека-територія креативних ідей

https://docs.google.com/presentation/d/1Rfg8EXo5ffKC3NnTguftelJTu9gEDrfN/edit?usp=drive_link&ouid=113590324771774592211&rtpof=true&sd=true

 

"Конституція – кодекс життя"

 

День Конституції в Україні щорічно відзначають 28 червня. Це єдине свято, що зазначено в Основному Законі нашої держави. В цей день українці відзначають створення Конституції, а також визначення базових прав та обов’язків громадян нашої країни, структуру влади та правову систему України.

Ми пишаємось своїм демократичним устроєм, незалежністю та державністю. Створення Конституції відгукнулося в серці кожного українця, адже наш народ пройшов довгий шлях до визнання України окремою, суверенною та сильною державою світу.

 

 В читальному залі бібліотеки Жмеринського ВПУ експонується книжкова виставка "Конституція – кодекс життя". Представлені матеріали ознайомлять з важливими етапами історичного розвитку України на шляху до становлення України, як конституційної держави. Ознайомившись з виставкою Ви дізнаєтесь значення Конституції, в якій закріплено право українського народу мати власну державу. Розміщена література дає відповідь на питання, якою ця держава повинна стати.

 

« Пам’ятаймо велич подвигу»,

 

« Пам’ятаймо велич подвигу»,

до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в України / 22.06.1941р. – 1945р/пройшов урок пам’яті в Жмеринському ВПУ.

Організував гурток « Арт – простір», керівник Бабич Лідія.

« Війна не має обличчя» - бліц – опитування в дискусії пройшло з керівником гуртка та учнями групи №1 /майстер Чукін І., кл.керівник Кочмарук І.

Архівні історії про війну, спогади, листи, нагороди фронтовиків предоставила Бабич Лідія. Зібрані друковані матеріали « Жмеринка в період 2-ї світової війни». Боротьба жмеринчан в підпіллі, партизанських загонах, героїчні дії залізничників міста;ознаменування досягнення перемоги міста Жмеринка, залізничний вокзал, героями Жмеринського району.

Хвилиною мовчання вшановано жертв війни в України.

Інсценізація за книгою Д.Клюєва « Хлопці з нашого села» представили гуртківці: Єфанов Даніїл, Дорош Нікіта, Павлов Артем –гр№4.

Відео сюжет « Ранок вибухів», « Пам’ятники та меморіали воінам – визволителям на території Жмеринської ОТГ.»  продемонструвала Вієцька С.

« Моє життя, моя професія»,

 

« Моє життя, моя професія», година дискусії пройшла в Жмеринському ВПУ. Організував гурток  « Арт – простір», керівник Бабич Лідія.

Захід розпочався з самопрезентації « Я…». Бліц – опитування вела Бабич Лідія, а ідеї критичного мислення висовували учні гр№1, майстер Чукін І., кл. керівник Кочмарук І.

З фактів життя:

«Професія – сенс мого життя» виступав майстер групи Чукін І.

Мозковий штурм провела керівник гуртка «Як молодь може допомогти України під час війни?». Також Бабич Лідія провела з учнями створення моделі « Бути на землі людиною…», та вправу « Асоціація – створення квітки мрії життя». Розповідались легенди: « Як жити у світі, коли не стало батька», « Історія людства» тощо.

Завдання було сформувати в учнів розуміння « в чому сенс життя», « бути на землі людиною», « віртуоз професії» та показати важливість добрих вчинків, поваги до людей.

«НАМ НЕ ЗАБУТИ ДНІВ ВІЙНИ»

 

22 червня в Україні відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

 День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи. Внаслідок цієї війни Україна понесла надзвичайні втрати - кожен п’ятий українець загинув.

З нагоди цієї дати в бібліотеці  до уваги  читачів представлено – книжкову  виставку – «НАМ НЕ ЗАБУТИ ДНІВ ВІЙНИ».

Виставка – акція « Прочитай книгу про війну».   Вшануймо ветеранів!

Адже книги про війну – це теж пам’ятник героям війни, відомим і невідомим ії солдатам…

На ній представлено чимало цікавих матеріалів, книг, публіцистичних роздумів, фотоальбомів. Священний обов’язок кожного громадянина України – навіки зберегти пам'ять про   тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою  нацизму.

Не забуваймо!

Пам’ятаймо тих, хто так і не повернувся до рідної хати і тих, чиї життя були покалічені і зруйновані, як у ті далекі воєнні часи,так і у теперішні роки…

Вічна пам’ять і вічна пошана кожному, хто ціною життя відстояв і відстоює наше право на свободу!

Всесвітній день донора крові

 

14 червня - Всесвітній день донора крові – це подяка добровільним неоплачуваним донорам за їхній благородний вчинок та порятунок життя людей, що потребують переливання донорської крові та її компонентів.

Слово «донор» походить від латинського dono – дарую. Різноманітні активності, які відбуваються в цей день мають за мету підвищити рівень обізнаності населення щодо необхідності регулярного донорства крові з метою забезпечення якості, безпеки та доступності крові та її продуктів для тих, хто її потребує.

Для України цей день є особливим, оскільки відзначається він в умовах російсько-української війни. Ми повинні робити все від нас залежне, аби зберегти життя кожному захиснику та захисниці. Крім того, варто не забувати й про цивільних, які стають жертвами ракетних та артилерійських ударів – їм також необхідна донорська кров. Здаючи кров, ми надаємо шанс на життя і робимо свій безцінний внесок у добру справу.

Дякуємо працівникам Жмеринського училища за небайдужість до донорського руху.

« Парадокси дружби між людьми»

 

Діскусійний дует  « Парадокси дружби між людьми»,

до Дня друзів 9 травня пройшов в Жмеринському ВПУ.

Організував  гурток « Арт – Простір», керівник Бабич Лідія.

Процес сприйняття людиною дружби вельми цікавий. Говорили про оточення людини, сприйняття якостей висловів « Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти» і т.д. Складали портрет оцінки людини за фото, вели дискусії « який має бути друг?», « я вважаю, що справжній друг це…». Дали оцінку «якою має бути на Землі людина; що таке людська краса;в чому цінність життя;добре ім’я – найкраще багатство;який ми слід лишимо на землі… Такий дискусійний дует дав результати роботи чітко поляризуватися, тобто дати позитивну, або ж вкрай негативну помірковану відповідь учнів гр5 майстер Любецька С. та кл. керівник Дунаєвська О.

Керівник гуртка дискусійні моменти спрямувала на гру – проект « Я ціную друзів, які….», на анкету « Що таке дружба?».

Відео сюжет « Дружба – це мистецтво» продемонструвала Вієцька Світлана.

Загублене дитинство

                                       

Загублене дитинство

4  червня вшановуємо пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

 Цей день встановлено Постановою Верховної Ради у 2021 році, щоб нагадати світові про невинні життя, які забрала війна, та підтримати родини загиблих.

Цей день — болісне нагадування про те, що війна вбиває найцінніше — дитинство, надії, життя.

Діти стали жертвами війни не за власним вибором. Їхні мрії залишилися нереалізованими, голоси — назавжди мовчазними.

Кожне маленьке життя, обірване через жорстокість агресора, — це не просто трагедія родини, це рана для всієї України.

Ми пам’ятаємо.    Ми вшановуємо.    Ми не пробачимо.

 

В умовах війни українські діти щодня зіштовхуються з нелюдськими жахами. Вони не можуть спокійно спати у рідних домівках чи гратися у дворі, навчатися у школі чи отримувати кваліфіковану медичну допомогу.

Серед найтяжчих правопорушень, вчинених проти дітей внаслідок агресії, – вбивства, викрадення, сексуальне насильство, вербування та використання у воєнних діях. Російські війська свідомо роблять дітей мішенями, через що малеча стає найуразливішою та абсолютно безневинною жертвою війни.

Символом вшанування пам'яті цих дітей є м’яка іграшка. Оскільки війна триває, точна кількість обірваних дитячих життів постійно уточнюється, адже багато злочинів були скоєні на тимчасово окупованих територіях

Від рук російських загарбників в Україні загинуло 

705 дітей та 2 527 дітей дістали поранення різного ступеня тяжкості – 

станом на сьогодні за даними Офісу Генерального прокурора.

Вони не встигли дорости до дорослого життя. До першого кохання. До свого дорослого "після війни".

Їхні імена — серед сотень. Їхні історії — серед тисяч зламаних доль.

Це були українські діти. Живі, світлі, улюблені. Їх вбила росія.

Їх убивали в колясках, у школах, у ліжках під ковдрами.

 В автомобілях на дорозі до евакуації.

У лікарнях, у підвалах, на дитячих майданчиках.

Ракетами. Артилерією. Мінами. Руками окупантів.

Ми не забудемо жодної дитячої усмішки, яку стерла війна.

Ми не пробачимо жодного обстрілу.

Ми не зупинимось, поки не змусимо кожного причетного відповісти — за кожне зруйноване життя.

Ми не маємо права на слабкість.

 Бо замість нас нікому мстити за цих дітей.

Вони мали жити.