« Пам’ятаймо велич подвигу»,

 

« Пам’ятаймо велич подвигу»,

до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в України / 22.06.1941р. – 1945р/пройшов урок пам’яті в Жмеринському ВПУ.

Організував гурток « Арт – простір», керівник Бабич Лідія.

« Війна не має обличчя» - бліц – опитування в дискусії пройшло з керівником гуртка та учнями групи №1 /майстер Чукін І., кл.керівник Кочмарук І.

Архівні історії про війну, спогади, листи, нагороди фронтовиків предоставила Бабич Лідія. Зібрані друковані матеріали « Жмеринка в період 2-ї світової війни». Боротьба жмеринчан в підпіллі, партизанських загонах, героїчні дії залізничників міста;ознаменування досягнення перемоги міста Жмеринка, залізничний вокзал, героями Жмеринського району.

Хвилиною мовчання вшановано жертв війни в України.

Інсценізація за книгою Д.Клюєва « Хлопці з нашого села» представили гуртківці: Єфанов Даніїл, Дорош Нікіта, Павлов Артем –гр№4.

Відео сюжет « Ранок вибухів», « Пам’ятники та меморіали воінам – визволителям на території Жмеринської ОТГ.»  продемонструвала Вієцька С.

« Моє життя, моя професія»,

 

« Моє життя, моя професія», година дискусії пройшла в Жмеринському ВПУ. Організував гурток  « Арт – простір», керівник Бабич Лідія.

Захід розпочався з самопрезентації « Я…». Бліц – опитування вела Бабич Лідія, а ідеї критичного мислення висовували учні гр№1, майстер Чукін І., кл. керівник Кочмарук І.

З фактів життя:

«Професія – сенс мого життя» виступав майстер групи Чукін І.

Мозковий штурм провела керівник гуртка «Як молодь може допомогти України під час війни?». Також Бабич Лідія провела з учнями створення моделі « Бути на землі людиною…», та вправу « Асоціація – створення квітки мрії життя». Розповідались легенди: « Як жити у світі, коли не стало батька», « Історія людства» тощо.

Завдання було сформувати в учнів розуміння « в чому сенс життя», « бути на землі людиною», « віртуоз професії» та показати важливість добрих вчинків, поваги до людей.

«НАМ НЕ ЗАБУТИ ДНІВ ВІЙНИ»

 

22 червня в Україні відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

 День початку війни став в Україні історичним днем глибокої скорботи. Внаслідок цієї війни Україна понесла надзвичайні втрати - кожен п’ятий українець загинув.

З нагоди цієї дати в бібліотеці  до уваги  читачів представлено – книжкову  виставку – «НАМ НЕ ЗАБУТИ ДНІВ ВІЙНИ».

Виставка – акція « Прочитай книгу про війну».   Вшануймо ветеранів!

Адже книги про війну – це теж пам’ятник героям війни, відомим і невідомим ії солдатам…

На ній представлено чимало цікавих матеріалів, книг, публіцистичних роздумів, фотоальбомів. Священний обов’язок кожного громадянина України – навіки зберегти пам'ять про   тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою  нацизму.

Не забуваймо!

Пам’ятаймо тих, хто так і не повернувся до рідної хати і тих, чиї життя були покалічені і зруйновані, як у ті далекі воєнні часи,так і у теперішні роки…

Вічна пам’ять і вічна пошана кожному, хто ціною життя відстояв і відстоює наше право на свободу!

Всесвітній день донора крові

 

14 червня - Всесвітній день донора крові – це подяка добровільним неоплачуваним донорам за їхній благородний вчинок та порятунок життя людей, що потребують переливання донорської крові та її компонентів.

Слово «донор» походить від латинського dono – дарую. Різноманітні активності, які відбуваються в цей день мають за мету підвищити рівень обізнаності населення щодо необхідності регулярного донорства крові з метою забезпечення якості, безпеки та доступності крові та її продуктів для тих, хто її потребує.

Для України цей день є особливим, оскільки відзначається він в умовах російсько-української війни. Ми повинні робити все від нас залежне, аби зберегти життя кожному захиснику та захисниці. Крім того, варто не забувати й про цивільних, які стають жертвами ракетних та артилерійських ударів – їм також необхідна донорська кров. Здаючи кров, ми надаємо шанс на життя і робимо свій безцінний внесок у добру справу.

Дякуємо працівникам Жмеринського училища за небайдужість до донорського руху.

« Парадокси дружби між людьми»

 

Діскусійний дует  « Парадокси дружби між людьми»,

до Дня друзів 9 травня пройшов в Жмеринському ВПУ.

Організував  гурток « Арт – Простір», керівник Бабич Лідія.

Процес сприйняття людиною дружби вельми цікавий. Говорили про оточення людини, сприйняття якостей висловів « Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти» і т.д. Складали портрет оцінки людини за фото, вели дискусії « який має бути друг?», « я вважаю, що справжній друг це…». Дали оцінку «якою має бути на Землі людина; що таке людська краса;в чому цінність життя;добре ім’я – найкраще багатство;який ми слід лишимо на землі… Такий дискусійний дует дав результати роботи чітко поляризуватися, тобто дати позитивну, або ж вкрай негативну помірковану відповідь учнів гр5 майстер Любецька С. та кл. керівник Дунаєвська О.

Керівник гуртка дискусійні моменти спрямувала на гру – проект « Я ціную друзів, які….», на анкету « Що таке дружба?».

Відео сюжет « Дружба – це мистецтво» продемонструвала Вієцька Світлана.

Загублене дитинство

                                       

Загублене дитинство

4  червня вшановуємо пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України

 Цей день встановлено Постановою Верховної Ради у 2021 році, щоб нагадати світові про невинні життя, які забрала війна, та підтримати родини загиблих.

Цей день — болісне нагадування про те, що війна вбиває найцінніше — дитинство, надії, життя.

Діти стали жертвами війни не за власним вибором. Їхні мрії залишилися нереалізованими, голоси — назавжди мовчазними.

Кожне маленьке життя, обірване через жорстокість агресора, — це не просто трагедія родини, це рана для всієї України.

Ми пам’ятаємо.    Ми вшановуємо.    Ми не пробачимо.

 

В умовах війни українські діти щодня зіштовхуються з нелюдськими жахами. Вони не можуть спокійно спати у рідних домівках чи гратися у дворі, навчатися у школі чи отримувати кваліфіковану медичну допомогу.

Серед найтяжчих правопорушень, вчинених проти дітей внаслідок агресії, – вбивства, викрадення, сексуальне насильство, вербування та використання у воєнних діях. Російські війська свідомо роблять дітей мішенями, через що малеча стає найуразливішою та абсолютно безневинною жертвою війни.

Символом вшанування пам'яті цих дітей є м’яка іграшка. Оскільки війна триває, точна кількість обірваних дитячих життів постійно уточнюється, адже багато злочинів були скоєні на тимчасово окупованих територіях

Від рук російських загарбників в Україні загинуло 

705 дітей та 2 527 дітей дістали поранення різного ступеня тяжкості – 

станом на сьогодні за даними Офісу Генерального прокурора.

Вони не встигли дорости до дорослого життя. До першого кохання. До свого дорослого "після війни".

Їхні імена — серед сотень. Їхні історії — серед тисяч зламаних доль.

Це були українські діти. Живі, світлі, улюблені. Їх вбила росія.

Їх убивали в колясках, у школах, у ліжках під ковдрами.

 В автомобілях на дорозі до евакуації.

У лікарнях, у підвалах, на дитячих майданчиках.

Ракетами. Артилерією. Мінами. Руками окупантів.

Ми не забудемо жодної дитячої усмішки, яку стерла війна.

Ми не пробачимо жодного обстрілу.

Ми не зупинимось, поки не змусимо кожного причетного відповісти — за кожне зруйноване життя.

Ми не маємо права на слабкість.

 Бо замість нас нікому мстити за цих дітей.

Вони мали жити.

«ЗГОРАННЯ НА ПОПІЛ»

 

31 травня — це офіційний Всесвітній день без тютюну, який був встановлений Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) у 1987 році.

 Головна мета цього дня — підвищити обізнаність про шкоду куріння та мотивувати людей відмовитися від цієї згубної звички

Книжкова виставка «ЗГОРАННЯ НА ПОПІЛ» до Всесвітнього дня без тютюну експонується у читальному залі бібліотеки— це чудовий спосіб привернути увагу до здорового способу життя та шкоди нікотинової залежності.

Також до цієї дати приурочена акція «МІНЯЮ ЦИГАРКУ НА ЦУКЕРКУ» 

 Чому це важливо: Відмова від куріння навіть на один день — це крок до покращення роботи серцево-судинної та дихальної систем.

«Симон Петлюра – борец за волю України»

 

Виставка–портрет «Симон Петлюра – борец за волю України»

/пам’яті Симона Петлюри/

Симон Петлюра був і залишається серед перших активних будівничих власного державного дому – Української народної Республіки. Саме розбудові української незалежної держави він присвятив себе  – спочатку як громадський діяч і публіцист, потім як організатор національної української армії, як воїн та командир, опісля як державний муж.

В бібліотеці Жмеринського ВПУ демонструється книжкова  виставка – портрет «Симон Петлюра - борец за волю України», та меморіальний стенд «Симон  Петлюра: лицар української долі»  присвячена життю, діяльності та смерті Симона Петлюри.

 Мета:відновити чесне ім’я та повернути вкрадене. Книги, представлені на виставці, різні за жанром і змістом. Це  – збірники статей, листів, документів С. Петлюри, присвячені розбудові Української держави; науково –  публіцистичні матеріали; цікаві  історичні розвідки; спогади сучасників. Усі ці  документи   дають змогу сформувати  цілісний, правдивий портрет державного діяча  та показує  , що насправді відбувалося на теренах сучасної України  в часи національно-визвольних змагань 1917 -1921 р. р. Навіть є фото архіву, як Симон Петлюра оглядає 12 –ту дивізію Киівської групи на вокзали м. Жмеринка.

Цікаво, що саме Петлюрі першому в Армії УНР належить ідея використовувати нарукавні знаки. На фотографіях 1919–1920 років Симон Петлюра позує у френчі із тризубом на рукаві. Цей тризуб і використали як зразок для нарукавних знаків ЗСУ

 

Основні факти про роль Симона Петлюри як «лицаря української волі»:

Лідер нації: Симон Петлюра (1879–1926) був одним із ключових державних, військових та політичних діячів періоду Української революції, очоливши боротьбу за незалежність.

Творець армії: Він став одним із фундаторів збройних сил УНР, зокрема організував «Гайдамацький кіш Слобідської України», який відіграв важливу роль у боях за Київ.

Символ опору: Попри надзвичайно складні обставини, під керівництвом Петлюри Армія УНР продовжувала чинити опір російсько-більшовицькій агресії.

Голова Директорії: З лютого 1919 року очолював Директорію — вищий орган державної влади УНР.

Екзильна діяльність: Після вимушеного переїзду за кордон продовжував очолювати Державний центр УНР, залишаючись символом продовження боротьби навіть в еміграції.

Трагічна загибель: Симон Петлюра був убитий 25 травня 1926 року в Парижі. Його діяльність була спрямована на створення сильної, незалежної української держави, що робить його однією з найвизначніших постатей української історії XX століття

 Книги проти кулі: 

пам'ять про Симона Петлюру