Вони захищали Україну: загиблі герої Жмеринщини

Честь і слава незламним

Плаче небо, плачуть матері і рідні, плаче вся знекровлена, багатостраждальна Україна! Невимовний біль за кожну тяжку втрату... Непоправне горе сталося і в нашій родині - у колективі ДПТНЗ "Жмеринське вище професійне училище". Загинув сокіл, Герой, єдиний син нашої колеги Ольги Дунаєвської - справжній чоловік, відважний захисник, щирий, рішучий, справедливий, добрий, розумний, дбайливий Грінченко Олександр.

Олександр– випускник Жмеринського ліцею №5, отримав ступінь магістра у Київському університеті інфраструктури і технологій. Не маючи жодного військового досвіду, 29 квітня 2022 року Олександр пішов опановувати військову справу. За кілька тижнів він вже професійно розміновував території. Своєю відповідальністю, стійкістю та відвагою молодший сержант заслужив авторитет у побратимів і був призначений на посаду командира відділення керованого мінування 1 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення. Морпіх Олександр Грінченко із позивним «Чечен»  не боявся брати на себе відповідальність, завжди був готовий підставити допомогти побратимам у небезпечних ситуаціях. Плече-в-плече пройшли бої на Донецькому напрямку, Запорізькому. Звільняли Херсон від окупації, однак саме в Херсонській області серце хороброго воїна зупинилося внаслідок атаки ворожого БПЛА у населеному пункті Киселівка

Війна забирає найкращих. Спочиай з миром, мужній

воїне, царство небесне, вічний спокій, Сашко

Не дібрати слів, які б могли заспокоїти, допомогти, зарадити. Висловлюємо глибоке співчуття. Сум. Скорбота. Біль.

Слава Героям!!!

В страшному смутку Жмеринська міська територіальна громада - кращі сини громади та

всієї України пішли із військового строю в Небесне Воїнство: поклали життя за Україну наші земляки Максим Зволейко, Роман Фурманчук та Микола Тищенко.

За Україну загинув 25-річний Максим Зволейко : вічна пам’ять Герою

Випускник Жмеринського ВПУ

Жмеринська громада знову у жалобі: 8 лютого «на щиті» повертається 25-річний захисник Максим Зволейко. До війни хлопець працював помічником машиніста, а з квітня 2023 року став на захист рідної держави.

9 січня поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмуського району Донецької області обірвалося життя молодого захисника. Старший стрілець-оператор 2 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4718 загинув за вільну Україну під час виконання бойових завдань і порятунку побратимів.

Навчався Максим у Жмеринському ліцеї №3, а згодом у Вищому професійному училищі, працював в Локомотивному депо Жмеринка.

Щирий, відвертий, доброзичливий, привітний, творчий, завжди мав власну думку і відстоював її, - саме таким наш Герой назавжди залишиться в пам'яті друзів та в серцях рідних.

Жодні слова не загоять ран на серці рідних, і не висушать сльози матері.

 Вічна пам’ять Герою України, який загинув у бою за рідну землю і нашу свободу!

За Україну загинув Роман Фурманчук (11.04.1982-02.02.2024). зі Жмеринської громади

За мужність, відвагу та героїзм він отримав дві високі нагороди «За оборону Авдіївки» та «За оборону України». До війни Роман Фурманчук працював будівельником, а з 8 березня 2022 року – снайпер на Донецькому напрямку. 2 лютого в населеному пункті Авдіївка Покровського району Донецької області солдат 110-ї ОМБ загинув від скинутої противником авіабомби. Сам чоловік родом з села Мовчани Жмеринського району, разом із сім’єю проживав у селі Подільське Жмеринської громади. Працював на Жмеринському вагоноремонтному заводі, а згодом будівельником в Україні та за кордоном.

У роки армійської служби Роман був снайпером, і так само снайпером був мобілізований з перших днів повномасштабного вторгнення. У серпні 2022 військовий отримав поранення в Авдіївці, проходив лікування та реабілітацію. Не зважаючи на численні поранення голови та плечей від уламків снаряду, 3 контузії та 2 операції, Роман знову повернувся на позиції, але вже механіком-радіотелефоністом.

За відвагу та мужність, проявлені у бою, нагороджений медаллю президента України «За оборону України» та відзнакою «За оборону Авдіївки».2 лютого серце відважного воїна зупинилося внаслідок скинутої ворогом керованої авіабомби в н.п. Авдіївка. Йому навіки 41 Без батька залишилося троє дітей, без люблячого чоловіка – дружина, без брата – сестри і брати, без вірного сина – вся Україна.

Вічна пам’ять Герою!

Жмеринська громада втратила ще одного захисника: на війні зупинилося серце Миколи Тищенка

Добрий, щирий, співчутливий, завжди приходив на допомогу будь-кому, хто її просив, а ще дуже любив свою родину. 28 січня у шпиталі в місті Дніпро зупинилося серце старшого стрільця-оператора Миколи Тищенка. Без люблячого татуся залишилася донечка Ольга, яка також несе військову службу, як медик.

Микола Тищенко родом з міста Житомир, але з 2014 року проживає у Жмеринці. Довгий час працював на підприємстві «М’ясний майстер», а в січні 2023 року став на захист України.

Впродовж року старший стрілець-оператор 1 відділення 3 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4689 боронив незалежність України разом з побратимами на Лиманському напрямку. Під час виконання бойового завдання отримав травму та лікувався у шпиталі в місті Дніпро.

Востаннє мати Героя розмовляла з сином напередодні смерті. Микола побажав матусі тихої ночі, а на наступний день, 28 січня,

серце відважного воїна зупинилося.

Вічна памʼять Герою,

а рідним пережити таку втрату

На війні зупинилося серце Василя Гудими зі Жмеринки із позивним «Грудень»

1 січня він зустрів на фронті своє 50-ліття, а вже 18 січня повернеться до рідної Жмеринки як Герой «на щиті». Серце солдата гранатометного взводу 2 механізованого батальйону Василя Павловича Гудими зупинилося у підрозділі Куп’янськ-Вузловий Харківської області 14 січня. «Я повернувся з самого пекла, тепер хочу помитися і відпочити», – такі слова востаннє почули у слухавці від нашого захисника дружина Світлана і рідна тітка Галина. Василь Павлович працював техпрацівником у Жмеринському ліцеї №6. У день народження захисника у школі облаштували відео-візитку із вітальними словами, а він разом із побратимами записав відео для колег і коханої дружини. Передати розпач дружини словами просто неможливо, як і те, чому раптово зупинилося серце воїна . Побратими дали Василеві позивний «Грудень» за цікавий факт у його житті: чоловік насправді народився 24 грудня, а записали в документах 1 січня. Василь став на захист усіх нас, нашої свободи і незалежності України, і віддав своє здоров’я та життя під час захисту батьківщині. Вічна пам’ять і слава Герою, щирі співчуття усій родині!

Похований як невідомий солдат у Дніпрі: до Жмеринки повертається загиблий Герой Геннадій Костецький

9 місяців вважався безвісти зниклим, але був похований з почестями як невідомий солдат у Дніпрі – 31 січня до Жмеринки «на щиті» повертається загиблий Герой Геннадій Костецький з позивним «Дід». Відважний жмеринчанин з перших днів війни відправився захищати рідну землю від російських окупантів і до останнього подиху боровся за незалежність України. Без коханого чоловіка залишилася дружина Катерина, турботливого батька втратили доньки Наталя та Олена, без люблячого дідуся залишилися п’ятеро онуків. Коли дідусь відправився на війну наймолодшій онучці Яночці був лише 1 місяць. Тепер він оберігатиме свою родину з небес… Вічна пам’ять Герою!Жмеринчанин Геннадій Костецький був чудовим чоловіком, завжди приходив на допомогу рідним і близьким, любив свою родину. Певний час в молоді роки працював залізничником. Після початку повномасштабного вторгнення не зміг стояти осторонь і 3 березня 2022 року відправився захищати Україну від ворогів. Згідно із сповіщення стрілець-помічник гранатометника 1 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти військової частини А2962 загинув 13 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Первомайське, Донецької області. 9 місяців загиблий Герой Геннадій Костецький вважався безвісти зниклим, але відважний воїн був похований з почестями як невідомий солдат, у Дніпрі 16 травня 2023 року. Тіло вдалося ідентифікувати завдяки ДНК-тесту. 31 січня жмеринчанин повертається до рідної домівки «на щиті». Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття дружині Катерині, донькам Наталі та Олені, тещі Ларисі та всій родині загиблого воїна. Живий коридор формуємо 31 січня о 10:00 за маршрутом: ТЕЦ – Асмолова – Визволення – Космонавтів – Мельнична – пров. Вузький.

Браїлів, Жмеринська

громада у жалобі...

Ось такий Новий рік в нас...

Нещодавно до Жмеринської громади прийшло сповіщення про загибель двох наших молодих бійців-браїлівчан, а через пару днів ще одне – загинули

Саша СЕМЕНЮК,

Ігор БУХМАН та

Олег Коваль.

З ТЦК принесли довідку про них, як ті, що безвісті зниклі, бо тіла знаходяться на окупованій території.

«Це біда, горе для родин та всіх браїлівців, бо хлопці були всім як рідні, наші...», – акцентує Микола Самборський, активний земляк, який об'єднує браїлівців і підтримує ЗСУ. Староста Браїлова Ростислав Сваричевський також став на захист держави.

Батько загиблого воїна Саші, СЕРГІЙ СЕМЕНЮК, служив разом з сином і нині знаходиться там, на лінії оборони, за кілька кілометрів, де загинули хлопці.

І він, СЕРГІЙ СЕМЕНЮК, просить небайдужих і спроможних українців допомоги на придбання авто для евакуації 200-х з поля бою.

Номер картки Сергія 5168 7422 4174 8072.

На четвертому фото – батько Сергій Семенюк та Саша і Ігор, які не вернулися з бою.

Татусь 3-річної Аліси та 10-річного Нікітки обіцяв приїхати на Новий рік з фронту, бо останній раз на кілька днів приїжджав ще у квітні. Однак 17 грудня при обороні Запорізької області мужній захисник загинув внаслідок ворожого обстрілу в с.Роботине. Випускник ліцею №3, зварювальник із золотими руками, порядний і люблячий чоловік, вірний син Української Землі віддав за незалежність держави і свободу усіх нас найдорожче – своє життя. «Він був найкращим у всьому, справедливий, працьовитий. Міг підняти настрій навіть у найважчі хвилини. Я досі не можу повірити у те, що його немає серед живих», – розповідає дружина Інна.До війни чоловік працював газозварювальником на залізничному підприємстві, разом з дружиною виховував синочка і донечку.

Після повномасштабного вторгнення росії на територію нашої держави був мобілізований в квітні 2022 року. У складі 65 ОМБР боронив державу на Запорізькому напрямку як навідник-оператор 1 механізованого відділення 1 взводу 8 роти 3 механізованого батальйону. Отримав звання молодшого сержанта.Брат нашого Героя Олег Олегович також став на захист рідної держави. Разом із побратимами боронив Бахмут і околиці, отримав поранення і проходить курс реабілітації. Під час виконання бойового завдання в н.п. Роботине Запорізької області загинув від ворожого обстрілу.

Обіцяв діткам приїхати на Новий рік з фронту

Жодні слова не здатні загоїти ран на серці матері, висушити сліз дружини і повернути діткам батька. Щирі співчуття з приводу загибелі і вічна пам’ять Герою!

Зупинилося серце старшого кулеметника Іллі Шумлянського з позивним «Джамал»

Випускник Жмеринського ВПУ

Свій 30-й день народження жмеринчанин Ілля Шумлянський зустрів на війні, захищаючи рідну землю від російських окупантів. Служив на Запорізькому напрямку та отримав 4 важких травми, проте залишився допомагати побратимам у військовій частині. Серце відважного воїна зупинилося 14 грудня під час виконання службових обов’язків у військовій частині в Миколаєві. Ілля Шумлянський – випускникліцею №4. Навчався на помічника машиніста в Жмеринському вищому професійному училищі. Після закінчення працював слюсарем в Локомотивному депо у Жмеринці. До лав бройних Сил України був мобілізований 6 січня 2023 року. За час служби під час виконання бойових завдань отримав 4 важких травми. Разом побратимами боронив Україну на запорізькому напрямку. А як за станом здоров’я не зміг знаходитися на бойових

позиціях, то залишився допомагати побратимам у військовій частині. Серце воїна перестало битися 14 грудня 2023 року під час виконання службових обов’язків у військовій частині в Миколаєві.

Спочивай з миром, відважний Воїне!

Дякуємо за захист!

Вічна пам’ять і слава!

За Україну загинув головний сержант Володимир Закупень: жмеринчанин рік вважався безвісти зниклим

У квітні 2022 року відправився захищати рідну країну від російських окупантів. Не зміг стояти осторонь. Пройшов важкий шлях від Херсону до Бахмуту. І до останнього подиху вірив в Перемогу України. Востаннє дружина Тетяна розмовляла з чоловіком в день загибелі. Загинув відважний воїн 21 грудня 2022 року, під час виконання бойового завдання. Майже рік Володимир вважався безвісти зниклим. Завдяки ДНК-тесту Героя вдалося ідентифікувати та повернути додому. 15 грудня головний сержант 28-мої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, командир кулеметного відділення військової частини А0666 Володимир  Закупень повертається до рідної домівки «на щиті». Володимир родом з села Будьки. До початку повномасштабного вторгнення працював будівельником в Україні та за кордоном. Мав багато друзів, адже ніколи не відмовляв у допомозі. Відповідально ставився до роботи, був прикладом для підлеглих та колег. Завжди щирий та добрий, з просмішкою на обличчі та позитивом в душі, відповідальний у роботі та люблячий в сім’ї, – таким назавжди у пам’яті родини, близьких та друзів залишиться жмеринчанин Володимир Закупень. Без коханого чоловіка залишилася дружина Тетяна, діти Олег, Юліана та Злата втратили люблячого тата, хороброго захисника втратила вся Жмеринська громада.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Назар Лютий: загинув у 19 років за Україну

Призер Вінницької області з бойового самбо, змішаних єдиноборств ММА, призер чемпіонатів з греко-римської боротьби, жмеринчанин Назар Лютий у перший день війни пішов до військкомату, щоб стати на захист держави, але одразу почув відмову: у 18 років не беруть до війська. Тоді Назар приймає рішення підписати контракт і вступає до лав 95-ї ДШВ. З девізом «Завжди перші», в маруновому береті, він разом із побратимами десантно-штурмових військ завжди був у бойовій готовності в найгарячіших точках Донецька і Луганська.   З 31 липня Назар вважався безвісти зниклим, і це ще більше розривало серце матері і батька, які не могли ні почути свого сина, ні дізнатися правди про загибель. 24 листопада було встановлено загибель нашого земляки, який за нашу свободу віддав найдорожче – стук свого серцебиття! Назар Лютий зі Жмеринки загинув за Україну у 19 років . 13 жовтня Назару могло виповнитися 20 років

Немає слів, які можуть загоїти ран на серці матері і заспокоїти душу родини.

Це велика втрата для Жмеринки, для нашої громади і всієї України.

За Україну загинув молодший сержант батальйону «Ангели Вінниччини» Ігор Лаута: співчуття рідним

28 листопада молодший сержант Ігор Лаута мав отримати відпустку та приїхати до родини, але за день до цього разом з побратимами відправився на штурм ворожих позицій та загинув від обстрілу російських окупантів 27 листопада поблизу населеного пункту Терни Лиманського району Дон. Обл. Відважний захисник із батальйону «Ангели Вінниччини»командир 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу Ігор Лаута борідну землю до останнього подиху та віддав за Україну найцінніше – своє життя32-річний Ігор Лаута до початку повномасштабного вторгнення працював слюсарем в Локомотивному Депо міста Жмеринка. Чоловік родом із села Вознівці Станіславчицької громади, однак останні 3 роки з дружиною проживав у Жмеринці. У жовтні 2022 року Ігор Лаута був мобілізований до лав Збройних Сил України та разом з побратимами боронив Україну в складі 38 окремого стрілецького батальйону «Ангели Вінниччи32-річний Ігор Лаута до початку повномасштабного вторгнення працював слюсарем в Локомотивному Депо міста Жмеринка. Чоловік родом із села Вознівці Станіславчицької громади, однак останні 3 роки з дружиною проживав у Жмеринці.

Важкими втратами українці щоденно виборюють свою незалежність.

Світла та вічна пам'ять!!!

За Україну загинув

десантник Андрій Горбунов зі Жмеринки: два брата стали на захист нашої свободи

Андрій Горбунов разом із рідним братом Анатолієм до війни готували вишукані страви у Вінницьких кафе та ресторанах. Так само пліч-о-пліч брати стали на захист України, коли ворог прийшов на нашу землю. За кілька місяців кухар, який жодного разу не тримав зброї в руках вже проходив бойову підготовку і разом із побратимами 80 ОДШБр був змушений захищати нашу незалежність . У 2017 році Андрій Горбунов разом із однокласниками святкував свій випускний на площі Миру у Жмеринці. Любов до кулінарії допомогла обрати майбутню професію: разом із братом Анатолієм закінчив Вінницький коледж та отримав спеціальність «Кухаря». Брати часто готували «в 4 руки», любили експериментувати зі смаками, із захопленням готували кожну страву. Але в одну мить війна перекреслила усе життя хлопців і їхні захоплення. Першим повістку отримав Андрій – 11 січня 2023 року. Він без вагань став на захист держави, і залишив свої кулінарні навички, натомість почав опановувати військову справу. Андрій Горбунов на посаді оператора роти вогневої підтримки 3-го десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової бригади звільняв тимчасово окуповані території на Запорізькому напрямку. 13 жовтня за віддану службу і захист Батьківщини отримав медаль «Незламним Героям російсько-української війни». 20 листопада серце 23-річного Воїна зупинилося в бою за нашу державу на Запорізькому напрямку Це нашанайбільша трагедія! Ми втрачаємо цвіт нації! Андрію навіки 23! Ні сім’ї, ні дітей хлопець не залишив після себе. Лише славу відважного Воїна, який віддав за Україну стук свого серця!

Жодні слова втіхи не загоять ран на серці матері, а ми

пам’ятатимемо подвиг Героя крізь віки!

За Україну загинув сапер з Нацгварції 

Андрій Росовський: Випускник Жмеринського ВПУ

26 листопада йому могло б виповнитися 33 роки, але мужній захисник, сапер 1 батальйону окремого інженерно-саперного взводу 3 бригади Нацгвардії України Андрій Росовський загинув у боротьбі за вільну і незалежну Україну. Серце відважного воїна зупинилося внаслідок артобстрілу 29 жовтня в с.Роботине Запорізької області. «Він завжди був позитивним і усміхненим, казав, щоб ми чекали його вдома з перемогою!», – зі сльозами на очах розповідає сестричка Оксана. Брат Андрія також на захисті України на Донеччині. З травня 2023 року став на захист рідної держави і з побратимами інженерно-саперного взводу національної Гвардії України

боронив незалежність України. 29 жовтня сапер потрапив під артобстріл в селі Роботине Запорізької області. Андрій Росовський після закінчення Вищого професійного училища у Жмеринці працював у торговій сфері, займався ремонтними роботами, мав добру вдачу, багато друзів. Без батька залишився 12-річний син Ярослав, без чоловіка – дружина, мати, батько, сестра і брат, без вірного сина – вся Українська держава. Андрій родом з м.Іллінці, але проживав з родиною в селі Жуківці

Вічна і світла пам’ять Герою!

За Україну загинув Володимир Рабулець зі Жмеринки

З перших днів війни жмеринчанин Володимир Рабулець став на захист рідної держави і свободи усіх нас. Мужній воїн тривав оборону на Білоруському напрямку у складі Жмеринського батальйону територіальної оборони. 3 листопада обірвалося життя 56-річного захисника, а 4 листопада, у День залізничника, його син Павло Рабулець, капітан команди «ДЮСШ-Жмеринка» присвятив свою гру на честь татуся-Героя. До війни Володимир Рабулець працював на газовому господарстві слюсарем-монтажником, однак після повномасштабного вторгнення прийняв рішення стати на захист рідної держави. Вже в березні 2022 року приступив до військової служби в рядах Жмеринського батальйону територіальної оборони. Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття усій родині з приводу втрати рідної людини: матері Людмилі Костянтинівні, дружині Катерині Іванівні та дітям: Вадиму, Павлу, Дмитру, Катерині і Максиму.Вічна пам’ять нашому захиснику  і відважному Герою!

Відважний захисник Донецького аеропорту, кіборг-залізничник, «Молода людина року міста Жмеринка», хоробрий воїн, який боронив Україну від російських окупантів у складі 90 окремого аеромобільного батальйону 81-їдесантно-штурмової бригади, коханий чоловік та люблячий батько, справжній Друг, товариш, побратим Олег ЛЕВЧЕНКО з позивним «Льова» загинув внаслідок жахливого ДТП

У складі 81 окремої аеромобільної бригади, сформованої з різних батальйонів, Олег Станіславович виконував покладені на нього завдання. Навідник КПВТ з позивним «Льова» воював в Пісках, Водному, Опитному та брав участь в обороні Донецького аеропорту. У складі 81 окремої аеромобільної бригади, сформованої з різних батальйонів, Олег Станіславович виконував покладені на нього завдання. Навідник КПВТ з позивним «Льова» воював в Пісках, Водному, Опитному та брав участь в обороні Донецького аеропорту. У 2017 році Олег Левченко отримав звання «Молода людина року» у номінації «Молодий військовослужбовець року» Демобілізувався 3 вересня 2015 року. За мужність при виконанні бойових завдань у зоні АТО нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту», медаллю «За вірність народу України» та пам’ятною медаллю «Учасник бойових дій» від благодійної організації «Спілка матерів миру». У Жмеринці отримав відзнаку «Молода людина року» у номінації «Молодий військовослужбовець року». Спочивай з миром, мужній Воїне! Вічна памʼять!

«Тримай небо, Герою», – 30 жовтня жмеринчани «на щиті» зустріли загиблого Героя Геннадія Васильовича КОВАЛЬСЬКОГО

38-річний Воїн, старший солдат батальйону оперативного призначення Національної Гвардії України загинув за вільну і незалежну Україну 23 жовтня під час виконання бойового завдання в н.п.Вербове Запорізької області.Чоловік родом із села Копистирин Шаргородського району. Разом з дружиною Тетяною і її сім'єю проживав у місті Жмеринка. Вшануємо пам’ять Воїна і віддамо йому шану.

Вічна пам’ять Герою, який віддав за Україну найдорожче!

Зупинилося серце кіборга-залізничника Віктора Новіцького зі Жмеринки, який обороняв ДАП

Велика втрата для залізничників Жмеринки, Жмеринської громади та всієї України – зупинилося серце 43-річного залізничника Віктора Новіцького, який обороняв Донецький аеропорт у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади. Кіборг-залізничник брав участь у боях за Піски, Опитне, Водяне. З листопада 2014 до серпня 2015 року разом із побратимами тримав оборону Донецького аеропорту імені Сергія Прокоф’єва. Має орден «За оборону Донецького аеропорту».До війни Віктор Новіцький працював майстром з внутрішнього обладнання вагонів на залізничному підприємстві ВЧ-2 у Жмеринці. У 2014 році став на захист України у складі десантно-штурмових військ. Разом із побратимами 81-ї ДШБ 90-го батальйону тримав оборону укріплень навколо злітної смуги Донецького аеропорту по периметру сіл Піски, Водяне, Опитне.Учасник бойових дій, ветеран війни повернувся до роботи після реабілітації. Колеги розповідають, що Віктор був надзвичайно життєрадісним, щирим, добрим, порядним чоловіком.

Бої за Донецький аеропорт стали символом незламності та бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько — «Кіборги».

02.03.1980-23.10.2023

Секретар Жмеринської міської ради Вадим Кожуховський, який разом із Віктором Новіцьким тримав оборону Донецького аеропорту в 2014-2015рр., висловлює щирі співчуття дружині Тетяні Новіцькій, синам Іллі та Владу і всій родині з приводу важкої втрати.

Вічна пам’ять Герою, захиснику незалежності і свободи України!

На війні за незалежність України загинув жмеринчанин Віталій Трофімчук

Жмеринчанин Віталій Трофімчук не дожив тиждень до своїх 33 років і тепер замість щирих вітань з днем народження 22 вересня жмеринчани проведуть загиблого Героя в останню путь. Він був відважним та мужнім, щирим та завжди усміхненим, улюбленим сином та братом, люблячим татом. 16 вересня від обстрілів російських окупантів під населеним пунктом Вербове, Запорізької області загинув жмеринчанин Віталій Трофімчук. Віталій Трофімчук ще з 2014 року став на захист рідної держави, 4 роки боронив Україну в зоні АТО/ООС. Після звільнення зі служби працював далекобійником. Але з перших днів війни не зміг стояти осторонь та відправився боронити рідну землю від російських окупантів. Віталій служив розвідником 2 розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 3 батальйону оперативного призначення військової частини 3028 Західного ОТО Національної гвардії. У дзвінках рідних завжди говорив, що все буде добре та ніколи не дозволяв за себе переживати. Востаннє мав зателефонувати, як повернеться з бойового завдання, проте вже не зміг. Без батька залишився 6-річний син Кіріл.

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас

Протягом останнього тижня, з 4 по 10 вересня, стало відомо про загибель двадцяти семи захисників з Вінниччини

Василя Килівника

Романа Бевза

Богдана Лебідя

Олександра Покорського

Юрія Товстого

Євгена Воротняка

Сергія Ярмоленка

Миколи Клапатюка

Максима Шульгана

Андрія Верезуба

Сергія Нагорного

Юрія Пантелеєва

Петра Лінника

Богдана Соколовського

Богдана Шила

Андрія Орлова

Віталія Шептулі

Григорія Кренти

Олександра Павлюка

Юрія Мельника

Олександра Круглова

Миколи Паладі

Леоніда Сокольвака

Спартака Варданяна

Сергія Садового

Богдана Кухарчука

Василя Воронюка

ВІЧНА СЛАВА І ПАМ‘ЯТЬ ГЕРОЯМ !

За Україну загинув Руслан Мідяний зі Жмеринки: головний сержант ЗСУ

Завжди світлий, усміхнений, доброзичливий, наполегливий, безвідмовний у допомозі і

відповідальний – таким назавжди залишиться в пам'яті рідних, друзів і побратимів 43-річний Руслан Мідяний, який 15 вересня загинув в с.Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області. З перших днів війни

Руслан прийняв рішення стати на захист держави разом зі своїм братовим, адвокатом Олександром Чоловським. Служив у І гаубичному артилерійському дивізіоні в/ч 3238 14-ї бригади «Червона калина». У званні головного сержанта брав участь у звільненні українських міст і сіл від російських окупантів.

Народився Руслан Олександрович 14 липня 1980 року, навчався у школі №6. Далі отримав технічну освіту і працював на Жмеринському м'ясокомбінат головним інженером з налагодження обладнання. Потім переїхав в Київ. 3 березня 2022 року разом з братовим став на захист держави і рідної землі. Під час контрнаступу отримав поранення від вибуху ворожого снаряду в Пологівському районі. Побратими намагалися врятувати офіцера, лікарі в Запоріжжі боролися за його життя, але не було шансів – важкі поранення були несумісні з життям... Мужній Воїн світла загинув за Україну, за свободу кожного з нас.

Жодні слова втіхи не загоять ран на серці матері і не висушать сліз! Хай Господь допоможе рідним пережити цю важку втрату, а ми завжди пам'ятатимемо подвиг Героя заради збереження незалежності держави і нашої свободи.

Низький уклін родині, щирі співчуття і вічна пам’ять!

За незалежність України загинув жмеринчанин Максим Шульган

В

перші дні повномасштабного вторгнення жмеринчанин Максим Шульган повернувся із-за кордону та став на захист України. Він сміливо боронив рідну землю від російських окупантів, відстоював незалежність України та до останнього подиху вірив в Перемогу. 29 серпня під час виконання бойового завдання від артилерійського та мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області загинув жмеринчанин Максим Шульган. 27-річний Максим Шульган – випускник ліцею №3 у Жмеринці, навчався на залізничника в Києві. Перед початком повномасштабного вторгнення працював за кордоном, а в перші дні війни повернувся до України. «Максим був щирий і привітливий, працьовитий та завжди першим приходив на допомогу. Був впевненим в собі та обожнював спорт. А ще щиро вірив в Перемогу України та робив все, щоб її наблизити. Він був найкращий брат та прекрасна людина», – розповів брат загиблого Героя .

Ще одна душа воїна відлетіла у небесну височінь і поповнила Небесне військо. Герої не вмирають!

Вічна слава і пам’ять Герою!

За Україну загинув 28-річний залізничник Олександр Смолич зі Жмеринки: синочку лише 1 рік

Випускник Жмеринського ВПУ

Олександр Ярославович Смолич народився 20 березня 1995 року, закінчив школу №1, згодом отримав спеціальність слюсар-оглядач вагонів. Працював у Жмеринці на залізниці, у 2015 році пішов в армію. З 2016 по 2019 рік підписав контракт та став на захист держави у лавах Збройних Сил України, обороняв східні території України під час антитерористичної операції. З 2019 по 2023рр. працював на залізниці в Жмеринці та в Вінниці на підприємстві.  

В лютому отримав повістку і, не зважаючи на той факт, що на руках був новонароджений синочок, прийняв рішення знову стати на захист рідної землі – 24 лютого 2023 року повернувся до військової служби.

ОлександрЗа Україну загинув Вадим Пендюр з позивним «Жмеринка»: вічна пам’яЙому  навіки 23… Такий молодий, добрий, світлий, відповідальний і мужній… Такимназавжди запам’ятають Вадима його рідні, друзі та побратими. 13 червня в Донецькій області внаслідок артобстрілу загинув військовослужбовець 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Вадим Пендюр із позивним «Жмеринка».

Вадим Олександрович Пендюр родом із села Володимирівка, що поруч із Браїловом, Жмеринської громади. Навчався у Браїлівській школі імені Забаштанського, закінчив Гніванське училище за спеціальністю «Кухар». У зв’язку з повномасштабною війною і окупацією російських військ території України, став на захист рідної держави. Мобілізований 3 січня 2023 року. Разом із побратимами 59 окремої мото-піхотної бригади стримував ворога у Донецькому напрямку. 13 червня ворожа куля зупинила серце хороброго воїна. Наші мужні Воїни світла виборюють незалежність України і нашу свободу важкою ціною власного життя… Нехай світлий спомин про Героя і його подвиг в ім’я батьківщини та усіх нас назавжди залишиться у наших серцях і пам’яті. Жодні слова втіхи не загоять ран на серці матері, і не висушать сліз на її обличчі. Глибоко сумуємо разом з вашою родиною і висловлюємо щирі співчуття з приводу втрати найріднішої людин

На війні загинув жмеринчанин Сергій Підопригора з позивним «Афган»:

щирі співчуття рідним

Він безмежно любив своїх рідних і побратимів цінував, як власних синів, – 29 травня під час виконання бойового завдання від артилерійського обстрілу російських солдатів загинув житель села Подільське 53-річний Сергій Підопригора. «Сергій був дуже добрим, щирим та завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Любив усіх нас, зажди піклувався про синів, невісток вважав доньками, обожнював своїх онучок Злату і Алісу», – розповіла дружина загиблого Героя Оксана Підопригора. Сергій Підопригора працював слюсарем-інструментарем на Жмеринському вагонно-ремонтному заводі. Але не зміг стояти осторонь і на початку вересня 2022 року відправився на схід країни боронити рідну державу від російських окупантів. «Якщо ніхто не захоче йти і я не піду, то хто захистить Україну і вас усіх?!», – говорив Сергій своїм рідним. Був командиром бойової машини 3-го механізованого відділення 4-ї окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського. Відважний Герой з позивним «Афган» щиро турбувався про своїх побратимів, намагався врятувати усіх, цінував їх як власних синів. За 9 місяців служби наш земляк приїздив додому лише один раз, цьогоріч перед Великоднем. «Коли Сергій приїхав у відпустку, він подарував кожній з нас квіти і говорив, що незабаром буде перемога та всі повернуться додому», – згадує сестра загиблого Героя Раїса. На жаль, свою обіцянку Сергій стримати не зміг. В останніх телефонних розмовах Сергій просив їх берегти себе. Загинув наш земляк 29 травня поблизу села Нововодяне Луганської області під час виконання бойового завдання від артилерійського обстрілу російських окупантів. Виконавчий комітет і Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлюють щирі співчуття родині загиблого – дружині Оксані, синам Олександру, Сергію, Дмитру та Матвію, брату Василю, сестрі Раїсі.

Світлий спомин про відважний подвиг загиблого Героя назавжди залишиться в наших серцях та пам’яті.

Вічна слава Герою!

В Авдіївці за Україну загинув Руслан Родакаєв зі Жмеринки із позивним «Рибалка»

За його любов до риболовлі йому дали позивний «Рибалка», а за вміння цінувати дружбу завжди могли розраховувати на допомогу і підтримку. Таким назавжди в пам’яті залишиться 26-річний Руслан Родакаєв, який 23 травня загинув в Авдіївці внаслідок мінометного обстрілу російських військ.

Руслан Олександрович Родакаєв народився 20 квітня 1997року в селі Леляки, навчався у Жмеринському ліцеї №2, закінчив Браїлівський технікум, здобув освіту водія, автослюсаря. Армійську службу пройшов в місті Чугуїв, на Харківщині та згодом в Херсонській області. Разом із дружиною Оленою виховував донечку Катю, якій 29 червня має виповнитися 3 роки

8 березня минулого року пішов до військкомату, щоб стати поруч плече-в-плече для захисту рідної землі.Вже рік мужній воїн стояв на захисті кордонів рідної держави та нашої свободи. «Я мушу бути там, щоб вони не були тут, на нашій землі, у наших домівках», – говорив Руслан

Руслан був розвідником у 110-тій окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка. Загинув внаслідок мінометного обстрілу 23 травня в населеному пункті Мар’янка Донецької області. своїй дружині. Жодних слів не вистачить, аби вгамувати біль батьків та скорботу дружини..

 Схиляємо голови у скорботі, віддаючи шану

нашому Герою

Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом знову огорнув Жмеринську міську територіальну громаду: віддав життя за рідну країну та пішов у засвіти жмеринчанин Іван Рудь.

ВИПУСКНИК ЖМЕРИНСЬКОГО ВПУ

Іван був патріотом та справжнім сином свого народу, для якого Україна була у серці, а Свобода і Гідність – понад усе. Жмеринчанин народився уже у незалежній Україні, тому не міг допустити, щоб ворог диктував, як жити українцям та топтав рідну землю, забирав життя земляків та руйнував їхні домівки. Щоб боронити рідну землю, вигнати окупантів з України та відстояти право кожного українця жити у вільній та суверенній державі Іван Рудь взяв до рук зброю та щодня плече-в-плече з побратими наближав Перемогу. У нього попереду було ціле життя, але він віддав його за Україну, бо вона для нього була понад усе У 2016 – Іван з відзнакою закінчив Жмеринське вище професійне училище, а згодом Могилів-Подільський коледж. Жмеринчанин пройшов службу в армії та в 2020 році захищав кордони України. З перших днів війни Іван був у теробороні, а згодом - уже на передовій та давав відсіч окупантам у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Він мріяв якнайшвидше здолати ворога та разом з усіма українцями повернутися до мирного життя, де його чекала дружина та маленький синочок, якому немає ще і двох років. Але підступний ворог відібрав молоде життя.. 24 травня в Богданівці, що неподалік від Бахмута, воїн отримав поранення, що несумісні із життям. Серце мужнього воїна зупинилось у 25-ть. Чесний, принциповий, відповідальний, товариський, щирий, цілеспрямований та справжній лідер - таким був та назавжди залижиться у нашій пам'яті Іван Рудь.

Словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. В цю гірку мить схиляємо голову в глибокій скорботі та висловлюємо слова співчуття та підтримки рідним, друзям і побратимам загиблого Героя.

Герої не вмирають, а навічно вписують своє ім'я в історію боротьби українського народу.

«Хотів перемоги і миру для наших дітей»: під Бахмутом загинув

жмеринчанин

Володимир Висоцький

Випускник Жмеринського ВПУ.

«Його на Постройках знали всі. Не було такої людини, якій би він не допоміг. Володимир був щирим, люблячим, працьовитим, найкращим. Тепер він наш Янгол», – такими словами рідні згадують захисника України Володимира Висоцького. Серце Володимира Висоцького зупинилося 11 травня поблизу Бахмута під час штурму ворожих позицій від кульових поранень несумісних з життям. Володимир разом сестрою в юному віці осиротіли, навчалися у Жмеринській школі-інтернат. Потім Володимир вступив до Жмеринського ВПУ. Працював у Жмеринці на СТО

Мужній захисник служив радіотелефоністом І розвідувального відділення – бойової розвідувальної машини військової частини А1736.кордон.

Герої не вмирають.

Вони назавжди залишаються в наших серцях.

Вічна слава і пам'ять Герою!

За Україну загинув Віктор Очеретний з села Лисогірка: вічна пам’ять Герою

Добрий, щирий, ввічливий, працелюбний та завжди готовий прийти на допомогу, – саме таким Віктора знали односельчани і його побратими. Віктор Очеретний захищав Україну та нашу свободу у складі 42-го батальйону 57-ї бригади. З кінця квітня про долю воїна було мало відомо і рідні сподівались на краще, але, на жаль, отримали страшну звістку про загибель військового...Ворог

обірвав життя воїна та вірного сина України на 51 році життя поблизу населеного пункту Хромове на Донеччині. Маршрут

прямування у Лисогірці: від в'їзду в село до домівки матері загиблого. Орієнтовний час зустрічі: 12:00. Цього ж дня відбудеться прощання з загиблим воїном. Поховають мужнього воїна у рідній Лисогірці.

У ці гіркі хвилини щиро розділяємо горе родини та близьких Віктора. Уся громада сумує разом із вами. Нехай добрий, світлий спомин про славного воїна назавжди залишиться у серцях рідних, друзів та вдячних земляків. Слава Герою!!!

Знову біль, сум та сльози… віддав життя за Україну наш земляк

Олександр Білошкурський.

Випускник Жмеринського впу

Зовсім юний браїлівчанин Олександр Білошкурський у свої 19-ть  розумів, що Перемога над ворогом залежить від кожного українця, тому зробив свідомий та відповідальний вибір – підписав контракт та встав до лав Збройних сил України. Він зростав у багатодітній сім'ї, тому з ранніх літ знав,  що праця - це закон життя, а відповідальність  - свідоме ставлення до обов'язків, вимог суспільної необхідності, норм і цінностей – це і є прояв свободи. Він пішов захищати рідну Україну, її майбутнє, свободу та європейські цінності. З вірою у Перемогу повний енергії та сил стрілець-снайпер 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотної роти ВЧ А2896  Олександр Білошкурський самовіданно боронив українську землю та давав відсіч ненависному ворогові та разом з побратими відстоював незалежність України та її територіальну цілісність, щодня наближаючи довгоочікуваний день Перемоги над ворогом, виборюючи мир для України, для своєї родини та для кожного із нас. Загинув Олександр Білошкурський смертю хоробрих в бою під час обстрілу з РПГ 10 травня біля села Первомайське на Донеччині. Нехай добрий, світлий спомин про славного сина Жмеринської міської територіальної

громади та всієї України назавжди залишиться у серцях рідних, друзів та вдячних земляків.

 Вічна пам’ять Герою!

 Вічна слава Герою!

Зупинилося

серце 34-річного снайпера зі Жмеринки Василя Федьковича

Василь Васильович Федькович родом

з села Ярошенка,

проживав у місті Жмеринці по провулку Мокрому у мікрорайоні «Товарна», працював будівельником. Розлучений, без батька залишилися син і донька. У 2014-2016 роках Василь стримував ворога під час антитерористичної операції на сходу держави. Одразу на другий день повномасштабного вторгнення

російських військ на територію України жмеринчанин Василь Федькович пішов на захист рідної землі. 34-річний жмеринчанин служив снайпером у 59-тій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова

Гандзюка, отримав поранення під Бахмутом і проходив лікування у Запорізькому та Вінницькому госпіталях, а 30 березня серце воїна зупинилося у реанімації через серцево-легеневу недостатність. Молодий, повний мрій та планів на майбутнє, які, на превеликий жаль, вже не збудуться…

Він віддав своє життя за рідну землю, за життя кожного українця.

Невимовний біль, безмежна

скорбота, вічна і світла пам'ять мужньому Герою, люблячому синові. Низький уклін Матері Героя!

Він

обіцяв донечці повернутися з Перемогою: на війні загинув жмеринчанин Віталій Орлов

В грудні, стоячи біля військомату, він обіцяв донечці Анні повернутися додому з Перемогою, а вже в березні через обстріли російських окупантів серце 39-річного жмеринчанина Віталія Орлова перестало битися під Бахмутом. «Він був справжнім патріотом своєї держави, а ще чуйним і таким щирим, що поділився би останнім, що мав. І безмежно любив свою родину та донечку Анну. Ми з нею удвох проводили Віталія воювати, а він нам обіцяв повернутися з Перемогою», – згадує мама загиблого Героя Ніна Василівна.

Жмеринчанин Віталій Орлов – випусник ліцею №4, навчався у Вінницькому транспортному коледжі, а потім проходив строкову службу у Львові. Після закінчення строкової служби навчання у Жмеринському ВПУ, а згодом працював на залізниці оглядачем вагонів.

17 грудня жмеринчанин Віталій Орлов був мобілізований до 67-ої окремої механізованої бригади та разом з побратимами захищав рідну землю від російських окупантів. Він вірив в Перемогу до останнього подиху. Як поділилася мати загиблого Героя Ніна Василівна, в останній розмові, за день до загибелі, Віталій Орлов обіцяв: «Мамо, тут справжній котел, але я обов’язково повернуся додому».

Обіцянку стримати не зміг, його відважне серце перестало битися 10 березня у бою під Бахмутом.

«Він був найкращим другом і захисником усіх нас»: Жмеринка на колінах зустріла «на щиті» Героя України

Вадима Черняхівського

«Йому назавжди буде 21…

Світлий, добрий, відповідальний…

Подивіться на це фото, йому на ньому всі 40 років! Ось що робить клята війна з людьми! Дитина на 2 десятки років постаріла від тих жахів, які довелося побачити і пережити», – крізь сльози згадує свого племінника жмеринчанка Валентина Павлівна. «Він був найкращим другом, добрим, світлим, ніколи не відмовляв у допомозі… просто не хочеться вірити у те, що відбувається», – згадували одногрупники. «Ми разом вчилися у школі №6, любили предмет, який викладала класний керівник Неля Дмитрівна, а після 9 класу навчалися у Вінниці і разом проживали. Я весь час був на зв'язку з Вадимом. Коли ми дізналися про те, що їхня дивізія підбила російський літак, то одразу написали смс, але відповіді не було. Вадим завжди відповідав, а цього разу відповіді не було дуже довго… А далі просто нестерпний біль», – згадує свого найкращого друга Богдан.

Як це мамі і татові втратити єдиного сина? Ніхто не зможе відчути усього горя і їхнього болю…Одногрупники Західноукраїнського інституту, випускники школи №6, вчителі Жмеринського ліцею №6, друзі, товариші і просто небайдужі жителі нашого міста вийшли на «живий коридор», щоб віддати шану загиблому за нашу свободу і незалежність.

За Україну загинув старший сержант Петро Солоненко: медаль за оборону Запоріжжя

7 березня у бою за Україну від артобстрілу російських військ в селі Меньківка Донецької області загинув 42-річний житель села Дубова Жмеринської громади Петро Григорович Солоненко. Чоловік працював у фермерському господарстві «Шарм-ОМ», виховував сина і доньку, у 2016 році захищав кордони України від наступу російських військ під час АТО/ООС, а 16 листопада минулого року був мобілізованим до 56-ї бригади Запоріжської БМП. Петро Солоненко гідно ніс службу і виконував бойові завдання в оперативному угрупуванні військ «Запоріжжя». 3 січня 2023 року генерал-майор командування оперативного угрупування військ «Запоріжжя» вручив старшому сержанту Петру Солоненку почесну відзнаку – медаль За оборону Запоріжжя. Без коханого чоловіка – залишилася дружина, діти Максим та Діана втратили турботливого тата, вся Жмеринська громада втратила відважного захисника.

Війна знову забирає кращих з кращих: під Вугледаром загинув жмеринчанин Данило Галкін

Він пішов захищати країну 2 місяці тому, а вже 29 січня батькам повідомили, що Данило загинув – серце Героя, жмеринчанина Данила Галкіна перестало битися від жорстокої агресії російських окупантів під Вугледаром 29 січня. «Він був добрим та чуйним, завжди першим приходив на допомогу, любив батьків і сім’ю та дуже за ними сумував, а ще розповідав, що воювати важко», – розповів батько загиблого Героя Микола Іванович.

Данилу було лише 26 – все життя мало бути попереду, але безжальна війна залишила батьків без люблячого сина, братів та сестер – без турботливого брата, всю Жмеринську громаду – без мужнього та хороброго захисника. Данило Галкін – випускник ліцею №1, потім навчався у Вінницькому коледжі, а далі пішов на строкову службу. Як прийшов з армії, працював у Жмеринці на ЖВРЗ, потім шукав роботу за кордоном. Два місяці тому Данило відправився захищати рідну країну від російських окупантів, був стрільцем-санітаром 2 мотопіхотної роти та загинув під час виконання бойового завдання під Вугледаром. Жмеринська міська рада в особі секретаря Жмеринської міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття матері Анжелі Валеріївні, батьку Миколі Івановичу та всій родині загиблого Героя.

Сил рідним пережити важку втрату!

Вічна пам’ять вірному сину

України

Запекла війна з російськими окупантами  24 січня 2023 року біля с.Первомайське Донецької області забрала життя ще одного українського Героя –БАРЧИШЕНА Віталія Степановича  13.09.1981  р.н. жителя с. Лука Мовчанська,  який відважно боронив рідну землю від збройної агресії російської федерації проти України. Вірний присязі син України, з честю виконував військовий обов’язок, виявляв стійкість, мужність та відвагу. На жаль, словами важко загоїти болючу рану втрати. В цю гірку мить схиляємо голови в глибокій скорботі та висловлюємо слова співчуття та підтримки рідним. У Героя залишилися вічно сумуючі батьки, дружина та діти. Героями не вмирають, а навічно вписують своє ім’я в історію боротьби українського народу. Вічна пам’ять та шана Герою, який захищав Батьківщину та кожного з нас! Про зустріч Героя «на щиті» та поховання буде повідомлено додатково…

Вічна пам'ять герою!!!!

Жмеринка навколішки зустріла «на щиті» загиблого Героя Руслана Яворського. Руслан Яворський із позивним «BMW» у званні молодший сержант загинув під час артилерійського обстрілу 22 січня в населеному пункті Первомайськ Донецької області Жмеринчанин повернувся до рідної домівки «на щиті» 26 січня. Живий коридор простягнувся від мікрорайону «5 км» до вулиці Магістральної. Жмеринчани залишили свої буденні справи та вийшли віддати шану загиблому Герою, водії зупиняли свої автівки, маршрутки припиняли рух, а водії разом з пасажирами навколішки та зі слізьми на очах зустрічали Героя. За розпорядженням секретаря Жмеринської міської ради Вадима Кожуховського 27 січня у Жмеринській громаді оголошено Днем жалоби.

Жодні слова втіхи не загоять ран на серці матері, не заспокоять душі коханої дружини і рідного сина. Сил рідним пережити важку втрату! Вічна пам’ять вірному сину України!

За Україну загинув ще один житель села Северинівка, відважний син, батько, брат Сергій Григорович СИТНИК!

знову сум, біль, розпач, смуток.... "Ми всі до останнього сподівались, що це помилка.... Та, на жаль, знову схилятимемо голови перед сміливим нашим захисником.... На щиті він приїде до батьківського порогу... Найщиріші слова співчуття  рідним.... Світла пам'ять Герою України!" Про створення живого коридору буде повідомлено на сторінці Северинівської громади.

 

За Україну загинув браїлівчанин Дмитро Вигрівач, нагороджений орденом «За мужність»

У Жмеринській громаді Дмитра Володимировича знали не тільки як хорошого сім’янина, люблячого батька двох діток, чоловіка, комбайнера, майстра меблів із золотими руками та молодшого сержанта ЗСУ, який у 2015 році отримав орден «За мужність» 3-го ступеня за те, що разом із побратимами 308 окремого інженерно-технічного батальйону на передовій підірвав злітну смугу в логові сепаратистів для того, аби не дати висадитись російському десанту.

 

З самого початку повномасштабної війни, 24 лютого, 40-річний Дмитро Вигрівач взяв до рук зброю і став на захист рідної землі і батьківщини.

 

У 2015 році Дмитро отримав від президента орден «За мужність» 3-го ступеня за «За особисту мужність і високий професіоналізм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності 

України, вірність військовій присязі».

Орден «За мужність»

 

24 жовтня 2022 року командир відділення протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2 аеромобільного батальйону, військовослужбовець Дмитро Вигрівач загинув в районі населеного пункту Мар’їнка Донецької області під час забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Без батька залишилася донька і син, без чоловіка – вдова Наталя, без справжнього майстра, вірного українського сина – наша громада і вся Україна.

 

Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття рідним і близьким з приводу трагічної загибелі захисника України Дмитра ВИГРІВАЧА!

На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе Вашої сім’ї та разом з Вами схиляємо голову в глибокій скорботі.

 

Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях.

 

Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!

Жмеринка знову у жалобі: на війні з окупантами загинув наш земляк Роман Буран

Роман Буран загинув під Бахмутом, захищаючи рідну землю

Йому було лише 42… Двоє прекрасних діток – донечка Анна та син Ілля, кохана дружина Юлія та улюблена робота – кранівник… А потім російська окупація його країни, і він змушений був взяти 8 серпня зброю до рук, щоб йти на захист рідної землі, держави, суверенітету України, усіх нас…

18 жовтня під Бахмутом у званні старший сержант загинув наш земляк Роман Станіславович БУРАН.

Чоловік родом із села Потоки, останні 9 років проживав із сім’єю у Жмеринці в районі колишнього автовокзалу, працював кранівником, допомагав у будівництві різних проєктів. У Жмеринці будував АЗС по вулиці Київській, у вільний час захоплювався рибалкою.

 Тіло загиблого Героя «на щиті» привезуть до Жмеринки 24 жовтня, у понеділок. Живий коридор утворюємо за маршрутом: ТЕЦ – Асмолова – Київська – провулок Матросова, 16.

Поховання відбудеться у селі Потоки, а прощання «живим коридором» відбудеться 25 жовтня за маршрутом: провулок Матросова, 16 – вулиця Київська (від старого автовокзалу) – до арки ЦРЛ.

Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття рідним і знайомим з приводу трагічної загибелі військовослужбовця, нашого земляка Романа Бурана.

 

Добрий, світлий спомин про захисника України назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, усіх, хто знав його, любив та шанував.

 

Віримо, що пролита кров наших мужніх Героїв не пройде безслідно, а ці факти відваги стануть нашою історією, що твориться на шляху до Перемоги.

 

Вічна пам'ять захиснику! Герої не вмирають!

 

Матір почула про смерть сина і померла: подвійна трагедія для Северинівської громади

29 жовтня Северинівська громада навколішках зустрічала «на щиті» Героя, 43 річного Богдана Гуцалюка, який загинув у боротьбі проти клятого російського ворога, захищаючи нашу свободу і цілісність нашої держави. Жителі громади навколішках і з живими квітами зустрічали Героя, а матір, яка не дочекалася з війни свого сина, померла 28 жовтня від жахливої звістки.

25 вересня від вогнепального поранення у званні лейтенант загинув 37-річний Олексій Лебідь –захисник України, вірний син, люблячий чоловік та батько двох діток.

Олексій родом з Донеччини, але після російської агресії 2014 року разом із батьками переїхав до села Кармалюкове Жмеринського району, звідки родом матір Галина. До початку повномасштабної війни і вторгнення російських військ до нашої держави Олексій працював менеджером в одній із агрокомпаній міста Кременчук Полтавської області. Без чоловіка залишилася дружина, без батька – 8-річна донечка Кіра та 14-річний син Артем. На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе Вашої сім’ї та разом з Вами схиляємо голову в глибокій скорботі.

Прощання з Героєм відбудеться в с.Кармалюкове у понеділок, 10 жовтня, з 11:00. Живий коридор від буд. 17 по вул. Березовська до кладовища в селі. Герої не вмирають, вони назавжди залишаються в наших серцях. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!

Жмеринська громада знову в скорботі: на війні загинув наш земляк Ігор Буратевич

ІгорБуратевич захищав Україну у 2014-му та з перших днів повномасштабного вторгнення знову взяв до рук зброю та відправився боронити рідну державу від російських окупантів. Він відважно захищав рідну землю до 31 серпня. На 52-му році життя, під час наступальних дій у Херсонській області, наш земляк загинув.

Ігор Буратевич, родом з с. Жуківці Жмеринської громади, був патріотом та справжнім сином українського народу для якого Україна була понад усе. Доброзичливий, щирий, чесний, роботящий та завзятий - таким був та назавжди залишиться в наших серцях Ігор. Він був надійною опорою для своїх племінників, ставши для них опікуном після смерті їхньої матері. Тепер його не стало… Загиблого Героя Ігоря Буратевича привезуть «на щиті» до рідної домівки 8 вересня о 12:00. Маршрут прямування в с. Жуківці – вул. Центральна – до будинку, де проживав Герой, вул. Центральна, 64. Жмеринська міська рада в особі міського голови Анатолія Кушніра щиро співчуває рідним Ігоря Буратевича з приводу втрати нашого ГЕРОЯ. Війна забирає кращих з кращих! Герої не вмирають!

П’ятий похорон за тиждень у Жмеринці… Неможливо словами передати увесь біль від того, що відбувається…

 4 вересня, на колінах в останню путь жмеринчани проводжають 29-річного залізничника Олександра Опалінського.Чоловік загинув 31 серпня у Миколаївській області,стримуючи російських окупантів, які прийшли на нашу землю....

Без чоловіка залишилась дружина Юлія, без батька донечка Кіра... без славного залізничника – рідна Жмеринка, баз вірного сина – Україна...

Щирі рідним і близьким. Вічна слава Герою. Мужній воїн героїчно захищав рідну Україну і кожного з нас. Хай Господь прийме його душу і дасть сил рідним та близьким пережити це горе.

Трагічна звістка знов сколихнула Северинівську громаду!

20 липня захищаючи Україну від рашистських загарбників в районі населеного пункту

Берестове Донецької області, загинув старший стрілець механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону старший сержант, житель села Сербинівці

Подгаєць Олександр Васильвич, 1977 р.н.. ,    працював у Жмеринському ВПУ

Призваний Олександр був 24 лютого 2022 року, зарахований до списків особового складу частини 25 лютого. Та з перших днів він вірно захищав свою батьківщину. Зокрема приймав участь у антитерористичній операції за що 17 лютого 2016 року був нагороджений відзнакою Президента України.

Северинівська громада висловлює щирі співчуття родині загиблого! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від того, що ворог забирає у нас найкращих!

Світла пам’ять та вічна слава Герою!

у Жмеринці — День жалоби. На війні загинув залізничник Віталій Вовк

«Віталій був патріотом та справжнім сином свого народу для якого Україна була понад усе. З перших днів широкомасштабного вторгнення російських військ на територію нашої країни 55-річний жмеринчанин взяв до рук зброю, щоб захищати Україну, її незалежність та майбутнє кожного українця», — зазначають у відомстві.

Близько 30 років трудової діяльності Віталій Вовк присвятив залізниці. З 1993 року працював у Жмеринській дистанцiї сигналiзацiї та зв'язку (ШЧ-4).

Загинув мужній воїн 25 травня з вірою у перемогу України.

Понеділок, 13 червня 2022 року, з метою вшанування пам’яті загиблого під час відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України жителя м. Жмеринка Вовка Віталія Івановича у Жмеринській міській територіальній громаді оголошено ДНЕМ ЖАЛОБИ. Цього дня громада прощатиметься з героєм-земляком.

На знак скорботи за загиблим 13 червня, відповідно до розпорядження міського голови від 10 червня 2022 року № 138-р, мають бути приспущені Державні Прапори України з чорною стрічкою на будівлях і спорудах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях міської територіальної громади.

Скорбь снова повернула Жмеринську городскую территориальную громаду. Отдал жизнь за Украину наш земляк, Браї. лівчанин, Евгений Фалинський.

Евгений был патриотом и истинным сыном своего народа, для которого Украина была понад усе. Он защищал нашу страну, ее независимость и отдал жизнь за право каждого украинца жить в свободном и суверенном государстве.

Героический путь воина-защитника обірвався 27 мая под Авдиївкой.

Жмеринская городская территориальная громада потеряла патриота, настоящего сына своего народа, который мужественно и самоотверженно защищал украинскую землю от оккупантов, с оружием в руках боролся за светлое будущее Украины. У родных ненавистный враг беспощадно отнял прекрасного сына, любящего мужа и отца.

Выражаем глубокие слова соболезнования и поддержки родным, близким, товарищам и побратимам павшего Героя.

Мы разделяем вашу боль и скорбим вместе с вами.

Вечная память Герою!

Вечная слава Герою!

  Жмеринщина  втратила ще одного

безстрашного Героя: на війні загинув 

Годомський Сергій

(7.06.1984 р.н. – 28.07.2022 р.)

випускник Жмеринського ВПУ та Вінницького університету.

Сергію було 38 років, він мав непереборну жагу до життя та поспішав жити, він родом з села Чернятин та любив будівництво,механіку,  рибалку.

Без батька залишилась донька Богдана…

На жаль, словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування.

 В цю гірку мить поділяємо горе Вашої сім’ї та разом з Вами схиляємо голову в глибокій скорботі.

         Вічна пам'ять герою!

Цілий місяць дружина намагалася знайти хоч звістку про чоловіка, адже останній дзвінок від чоловіка отримала ще 19 квітня…..

Співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати рідної людини Андрія  Кобилянського.  Андрій віддав за Україну найдорожче – своє життя та назавжди залишиться в наших серцях! На жаль, війна забирає найкращих!

Андрій мав звання полковника, але на війну пішов простим солдатом ЗСУ. 27 років чоловік пропрацював у прокуратурі різних рівнів Жмеринки, Крижополя та Вінниці, а останні 2 роки за вислугою років знаходився на заслуженому відпочинку.

2 березня 2022 року чоловік отримав повістку зі Жмеринського військкомату. Дружина знала, що чоловіка направлять у найгарячіші точки, адже завжди мав гарячий дух, самодисципліну та почуття відповідальності за інших.

Без батька залишилися двоє синів Валентин і Данило та дружина Оксана.

Прощання з Андрієм Кобилянським відбудеться у вівторок, 31 травня. Поховання на центральному кладовищі.

Війна забирає кращих:

від уламків вибухового снаряду загинув браїлівчанин

Артем Полянський

У жорстокій війні перестало битися серце нашого земляка, який захищав рідну державу і кожного з нас від російських окупантів. 9 травня від уламків вибухового снаряду загинув браїлівчанин Артем Полянський

Я не хочу, щоб у Браїлові була нова Буча чи Ірпінь

Артему було 24 роки, він мав непереборну жагу до життя та поспішав жити, він любив, захищав і підтримував… Він нікому нічого не сказав, залишив родину та пішов захищати рідну землю у війні. «Я не хочу, щоб у Браїлові була нова Буча чи Ірпінь», – так говорив Герой своїй матері у телефонних дзвінках. Артем Полянський воював у 80 окремій десантно-штрурмовій бригаді. Загинув від уламків вибухового снаряду у Донецькій області.

«Тебе запам’ятали як світлу та добру людину з великої літери. Ти поклав на мене подвійну місію – жити за нам двох. Обіцяю реалізувати всі твої мрії і плани, а ти мені, знаю, будеш завжди допомагати в цьому», – написав на своїй Facebook-сторінці Олександр Полянський, брат загиблого Героя. Без люблячого сина залишилися батьки, без турботливого брата залишились брати, без коханого чоловіка залишилася дружина, без мудрого товариша залишилися близькі та друзі.

Страшна війна забрала життя справжнього Героя, мужнього воїна та сина України ВОЙТОВИЧА ОЛЕГА із с.Олександрівка Северинівської громади.

Висловлюємо співчуття родині загиблого Героя. Не вистачає слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся не лише сім'ї, а й усіх, хто знав Олега. Вічна пам'ять та вічна Слава полеглому захиснику України!

На жаль, війна забрала життя мужнього

воїна, жмеринчанина ЯРОСЛАВА КУШПІТИ.

Двічі учасник АТО, він брав участь у боях за Дебальцеве. 1 березня був призваний до лав ЗСУ старшим бойовим медиком, щоб рятувати життя іншим. Але доля розпорядилася інакше, забравши життя Героя в боях за нашу Україну!

Вічна шана та пам'ять Герою! Співчуття рідним та близьким!

Україна обов’язково переможе в ім‘я Героїв, які віддали найцінніше - життя!

Знову непоправимі втрати несе Жмеринський район!!У запеклій боротьбі загинули ГЕРОЇ Жмеринського району:

Токарчук Андрій Барська громада

Романець Валерій Карімович

с.Камяногірка, Станіславчицька громада

Шпак Василь Васильович

с.Івашківці, Шаргородська громада

Співчуваємо рідним та близьким ГЕРОЇВ , які поклали своє життя,

захищаючи Вітчизну бо біль втрати не згасне ніколи !

Герої не вмирають! Світла пам'ять і вічна слава нашим ГЕРОЯМ!!!

Северинівська громада втратила Героя України.

Загинув полковник СПЕНДОВСЬКИЙ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ, 10 березня 1971 року народження, родом із с. Чернятин.

Про це повідомили у Северинівській об’єднаній громаді.

«Фізично сильний та мужній духом чоловік ще з юних років твердо вирішив пов’язати своє життя з військовою справою.

Позаду - не один рік військової підготовки в різних військових частинах Хмельницької та Одеської областей, позаду – участь у страшній антитерорестичній операції на сході країни, де покійний двічі зазнав серйозних поранень, але дійшов до кінця….

Він хотів жити у мирній та незалежній країні. З перших днів рашистського вторгнення, щодня перебуваючи під шквальним обстрілом ворогів, зі зброєю у руках, він виборював своє законне право жити на рідній землі», - йдеться у повідомленні.

Висловлюємо співчуття родині загиблого ГЕРОЯ.

Прощання з героєм відбуватиметься в приміщенні Чернятинського закладу загальної середньої освіти з 09.00 год ранку 15 квітня 2022 року.

Поховання відбудеться 15 квітня 2022 року на місцевому кладовищі о 12.00 годині.

Вічна шана та доземний уклін загиблому воїну!

Герої не вмирають…Їх пам’ятають вічно….

 Жмеринщина знову втратила КРАЩОГО з КРАЩИХ

Вічна пам‘ять герою

Безжалісна війна забирає найкращих..! Сьогодні зупинилося серце жмеринчанина Віталія Гнатовського. «Сенсей» називали його юні каратисти, яких навчав Віталій. Справжній воїн, безстрашний герой, прекрасний наставник та справжня Людина - любив життя і свою країну! Від усього колективу Басейн Юність висловлюємо співчуття рідним та близьким захисника України, розподіляємо з вами цю біль! Непоправна втрата для нашого міста та усієї країни.

Вічна пам’ять Герою! 

На війні загинув жмеринчанин

Петро Каменецький.

Він загинув 9 березня 2022 року від артилерійського обстрілу у війні росії проти України.

Петру було лише 23.

Петро був хоробрим юнаком, прекрасним сином, коханим чоловіком, турботливим батьком, люблячим братом, вірним та щирим другом, справжнім патріотом і захисником своєї Батьківщини.

В Збройні Сили України Петро відправився служити за власним бажання у 2020-му. Службу проходив водієм-механіком у 59-тій окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка.

«Петро був чудовим чоловіком та разом з дружиною Вікторією виховував прекрасну донечку Єлізавету. Їй завжди розповідатимуть, що батько був ГЕРОЄМ, який віддав своє життя захищаючи рідну Україну, — пише джерело. — Спочивай з Богом, світлий Янголе! Ми пам’ятатимемо тебе завжди! Ти назавжди у наших серцях!»

В Миколаєві від ракетних ударів загинув

Денис Латчук

Йому було лише 22… Високий, мужній, хоробрий. Він залишив вдома дружину і донечку, маму і сестричку та пішов до війська захищати рідну землю від російських окупантів. Під час обстрілу російськими ракетами «Калібр» військової казарми в Миколаєві жмеринчанин Денис Латчук отримав смертельне поранення.

 

Ракетний удар по 79-й ОДШБр у Миколаєві відбувся 19 березні. За попередньою інформацією там загинуло щонайменше 40 людей. Його тіло ідентифікували під завалами.

 

Денис був чудовим батьком і люблячим чоловіком, свідомо обрав службу в Збройних Силах України для захисту кордонів, суверенітету та незалежності рідної держави. Денис завжди був активним у громадському житті, брав участь у військово-патріотичних гуртках, також презентував творчість у театрі тіней, який започаткували вчителі у Жмеринській школі-інтернат.

 

Без чоловіка залишилася дружина, без батька – донька, без сина – мати, без брата – сестричка.

 Спочивай з Богом, світлий Янголе!

Герої не вмирають!

 Ти стояв за Правду, за рідну землю, за свою державу!

Жмеринщина знову втратила кращого з кращих:

на війні загинув браїлівчанин Антон Ротарь

 

18 березня на війні проти російських окупантів під Миколаєвом загинув браїлівчанин Антон Ротарь. Він був справжнім героєм-оборонцем, прекрасним сином, коханим чоловіком та люблячим батьком, а ще мужнім патріотом, який до останнього подиху боронив свою Батьківщину.

Антон 3 роки відслужив за контрактом та був учасником бойових дій у зоні АТО/ООС, потім по завершенню контракту працював будівельником, а коли росія повномасштабною війною напала на Україну, мужньо пішов знову боронити свою державу. Служив старшим матросом, навідником-оператором БМП-2 в 35-тій окремій бригаді морської піхоти. Загинув від авіаудару під Миколаєвом 18 березня.

 

Безжальні окупанти залишили матір – без сина, дружину – без чоловіка та маленьких діток – без батька. Їм ніколи не буде прощення, а Жмеринщина завжди пам’ятатиме свого ГЕРОЯ!

Світла пам'ять та вічна слава нашому Герою!

Жмеринщина знову втратила сина:

Сергій Суслик загинув захищаючи Україну від російських окупантів

 

37-річний Сергій Суслик Дубівського старостинського округу Жмеринської територіальної громади загинув від ворожого обстрілу російських окупантів під Миколаєвом.

 

Сергій був люблячим сином, братом, дядьком… Йому було лише 37 років… У нього ще все життя мало бути попереду, однак ворожий обстріл ракетами «Калібр» військової казарми в Миколаєві обірвав життя молодого хлопця…

 

Жмеринська міська рада та Дубівський старостинський округ висловлюють щирі співчуття матері Лідії Суслик, яка виховала сміливого відважного, мужнього сина, який став на захист рідної держави та української землі….

Вічна слава і світла пам’ять тобі, Янголе-Захиснику! Героїв не вмирають!

Жмеринщина втратила ще одного

безстрашного Героя:

на війні загинув браїлівчанин Ярослав Христюк

 

Він не один рік мужньо та хоробро захищав Україну, – на війні росії проти України 18 березня у місті Маріуполь загинув браїлівчанин Ярослав Христюк. Перед початком війни Ярославу виповнилося 26 років.

 

Ярослав Христюк тричі був відзначений державними нагородами:

- 2016 року — нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни»;

- січень 2019 рік — орденом «За мужність» III ступеня;

- жовтень 2019 рік — орденом «За мужність» II ступеня.

 

Вічна пам’ять Герою, який не шкодуючи власного життя захищав Україну, наш мирний сон і наше щасливе майбутнє.