25 лютого – день народження Лесі Українки.

 

25 лютого – день народження Лесі Українки.

Леся Українка – прообраз сучасної сильної жінки, в якої можна повчитись, як упевнено йти до мети, як ігнорувати труднощі, як бути успішною, незважаючи на випробування долі, це джерело невичерпної мудрості та незламної сили духу.

Видатна українська поетеса, письменниця, драматургиня, одна з центральних постатей національної культури. Багато її творів визнано шедеврами світової літератури, найвідоміші вірші Лесі Українки знає кожен українець, адже її слова стали "стрілами", що влучили в саме серце несправедливості.

Поетеса залишила твори, які й нині дарують нам надію та є дороговказом у житті..

"Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає..." Саме ці слова максимально відкривають людину, жінку, поетесу.

Леся УКРАЇНКА (Лариса Косач Квітка) – геній української літератури, що входить в умовну тріаду Шевченко-Франко-Українка. Її поезію, прозу, опубліковані мільйонними тиражами, вивчають ще змалку, про творчість і життя письменниці написано надзвичайно багато праць, тож ми знаємо про неї, мабуть, майже все. Проте дискути про поетесу тривають і досі, а кожен факт із її цікавого та нелегкого особистого й творчого життя знову й знову викликає захоплення цією дивовижною особистістю. Ось деякі найцікавіші з них:

Справжнє ім’я Лесі Українки – Лариса Косач Квітка. У колі сім’ї її називали Лесею, тож вона вибрала цей більш милозвучний варіант. А псевдонім “Українка”, який запозичила у дядька Михайла Драгоманова, котрого любила і дуже поважала, вперше використала у 13 років. Драгоманов на початках свого творчого й політичного життя підписувався як “Українець”, а дівчина хотіла бути схожою на нього.

У родині Лесю називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.

В дитинстві Леся Українка була надзвичайно кмітливою та схоплювала все на льоту, тож її можна було назвати дитиною-індиго. Читати навчилась ще в 4 роки, у 5 вона почала писати драматичні твори, у 6 вже майстерно вишивала, а у 9 років написала свій перший вірш «Надія». Про рівень її розвитку свідчить і те, що всього у 19 років дівчина написала підручник «Стародавня історія східних народів» для своїх сестер.

Поетеса знала багато європейських мов: окрім слов'янських (української, російської, польської, болгарської), також англійську, німецьку, французьку, італійську, давньогрецьку та латину. Бралася за вивчення грузинської, шведської, іспанської. Багато перекладала, зокрема твори Гоголя, Тургенєва, Міцкевича, Марію Конопніцьку, Гейне, Гюґо, Свіфта, Шекспіра, Байрона, Жорж Санд, Аду Негрі, Гергарта Гауптмана, Метерлінка, Гомера. Все це справді ознаки геніальності, адже далеко не кожному таке дано.

Думки поетеси, що актуальні і нині...

Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.

Мене любов ненависті навчила.

Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.

Терпіть кайдани – то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, – гірший стид.

Стояла я і слухала весну

Стояла я і слухала весну,

Весна мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну

То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,

Про молодощі, радощі, надії,

Вона мені переспівала знов

Те, що давно мені співали мрії.

Три роки спротиву. Три роки вдячності.

 

У лютому 2014 року почалася сучасна російсько-українська війна. Тоді, 11 років тому, РФ окупувала Автономну Республіку Крим і Севастополь, окремі райони Донецької, Луганської та Херсонської областей. До 24 лютого 2022 року основні події війни, з різною інтенсивністю бойових дій, точилися на сході нашої країни. Хоча протистояння російській гібридній агресії відбувалося не тільки на лінії фронту, а й на всій території України.

Росія розв’язала проти України імперіалістичну – загарбницьку – й екзистенційну війну, спрямовану не лише на захоплення території, а й на знищення української державності, нашої національної ідентичності, геноцид Українського народу. Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року стало новим етапом війни, розпочатої у 2014 році. Cпротив агресії після 24 лютого 2022 року консолідував українців.

Війна не оминула жодної родини, торкнулася кожного. І кожен проходить це випробування по-різному. Але спільним для багатьох залишається прагнення перемоги, бажання знищити ворога, вистояти та втримати незалежність. Це спонукає до дій та мобілізує зусилля.

 

Війна загартувала й згуртувала нас. Нині нас об’єднує пам’ять про загиблих, спільний біль і спільна відповідальність, прагнення помститися за всіх убитих та закатованих рашистами. Щоб вижити, у нас є лише один вихід – перемога.

 

У найважчі часи нашої історії українці об’єднувалися для відсічі ворогові, масово ставали на захист рідної землі. Наша готовність до спротиву є вирішальною запорукою перемоги.

Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає своє право на існування, національну ідентичність, європейський вибір і цінності. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу. І сьогодні, унаслідок воєнної агресії РФ, на жаль, Україна має не тільки Небесну Сотню, а й ціле Небесне військо.

Президент Володимир Зеленський у треті роковини повномасштабного вторгнення росіян подякував усім, хто захищає Україну.

"Три роки спротиву. Три роки вдячності. Три роки абсолютного героїзму українців. 

Пишаюся Україною! Дякую всім, хто захищає її та допомагає. 

Всім, хто працює на Україну. І вічна памʼять кожному, хто віддав своє життя заради нашої держави та людей", - наголосив Зеленський.

24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення Росії – держава-агресорка масштабувала свої геноцидні практики та терор на всю Україну. Війна прийшла не лише на Донбас, але й у всі інші міста та села нашої країни. Ворог планував блискавичний бліцкриг, але його план зазнав гучного фіаско. Росіяни не розрахували сили українського спротиву й жорстоко за це поплатилися. Україна показала зуби, а наші герої здійснили чудо, в яке ніхто у світі (окрім нас) не вірив.

Завдяки подвигу українців у перші місяці великого вторгнення Росія втратила майже всю кадрову армію, яку готувала десятиріччями. У результаті вона вдалася до істеричної мобілізації, вигрібаючи з колоній усіх "зеків", а з кабаків та притонів – алкозалежних і наркоманів. Не забули й про так звані "малі народи" – насправді денацифікованих і маргіналізованих туземців, колись колонізованих Москвою і позбавлених усіх прав. Цього вистачило, щоб не програти, але виграти Росія не може – не допомагають ані м'ясні штурми, ані вогняні вали артилерії, ані ракетний терор мирних міст, ані нальоти "Шахедів" та атаки на інфраструктуру, ані засівання бомбами.

Ми будемо їх пам’ятати…

 

Пам’яті  героїв Небесної Сотні.

20 лютого гуртком «Ровесник» Жмеринського ВПУ, проведено інсценізований флешмоб на тему:  «Життя переможе смерть, а світ - темряву». Організований керівником гуртка Бабич Л. Участь взяли: адміністрація училища – директор Кузьмін В., ЗВР ТА ВН Перепечай О. та Кульпіта Я.;бібліотекар Вієцька С., учні: група 3 майстер Западинський О., кл. кер. Червоняк Г.; група 11 майстер Цимбал Я., кер. Мовчанюк І.,група 6 майстер Бевз О. та  Білоконь С.,кл. кер. Слободянюк Н.; група 13 майстер Оніщук О.,кл. кер. Кочмарук І., група 2 майстер Заярнюк А., кл.кер. Ліщишина К.

Ушанували пам'ять героїв Небесної Сотні хвилиною мовчання.

Інсценізовано з шинами «Майдан Небесної Сотні»; фотоальбом біля пам’ятної дошки « Слава героям»; біля викладки у бібліотеці « Світла пам'ять загиблим на Грушевського», «Честь і слава нескореним».

Ми будемо їх пам’ятати…