У ніч на 4 вересня 1985 року у таборі біля села Кучино (Пермський край) відійшов у вічність Василь Стус – поет-шістдесятник, правозахисник, людина, яка віддала життя за Україну.
Василь Стус — український геній, символ боротьби й незламності. Сьогодні, як і десятиліття тому, українці обʼєднуються навколо гасел, які у свій час проголошували наші духовні провідники. Вони жили у різні епохи: Шевченко, Франко, Багр
яний, Теліга, але їх єднала спільна мета — боротьба за свободу українського народу.
Стус жив у часи, коли наші батьки ходили до школи у ХХ столітті.
Він боровся з тим самим ворогом, який прийшов нищити нас і сьогодні у XXI столітті.
«Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
в передчутті недовідомих верств...»
Ці слова — маніфест свободи, який і сьогодні звучить як заклик до боротьби. Стус дає нам надію, силу й віру.
Він доказ того, що гідність і правда варті будь-якої ціни.
Для нас Стус – це саме така система національних цінностей. Це совість, яка не дозволяє зрадити свою землю, мову, історію й тих, хто віддав життя за Україну.
Памʼятаємо 
