Василь Симоненко- 90-річчя від дня народження

Василь Симоненко- 90-річчя від дня народження 

Він жив і творив для України, хоча й недовгі 28 років.

Літературні критики назвали Симоненка поетом "без каменю за душею". А есеїст Євген Сверстюк заявив, що цей поет належить до тих, чию біографію треба вчити як частину історії нашої держави.

Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Симоненко став одним з найпотужніших борців за Україну серед представників української літератури. Його вірші стали витоком українського руху опору 1960 – 70-х pоків.

Влітку 1962 року поета жорстоко побили працівники міліції. Згодом стан його здоров'я погіршився. Рак нирок та побої міліціонерів призвели до передчасної смерті письменника. У ніч з 13 на 14 грудня 1963 році він відійшов у вічність.

1965 року Василя Симоненка висунули на Шевченківську премію. Але отримав він її аж через 30 років – посмертно.

Він увійшов в історію української літератури як визначна постать боротьби за державний суверенітет України 2-ї половини ХХ ст.

За своє коротке життя він встиг написати безліч шедеврів, які стали класикою української літератури.

Та навіть смерть Василя Симоненка перетворюється на спалах національного духу: з Києва на поховання приїздять друзі-поети і митці, влаштовуючи патріотичну ходу; М. Вінграновський пише відомого вірша «Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі», Євген Сверстюк — есе «Симоненко — ідея», критик Іван Світличний та перекладач Анатолій Перепадя намагаються оприлюднити останні рукописи поета; у 1964 з’являється друком збірка поета «Земне тяжіння» з передмовою Миколи Сома, і швидко розходиться. На радіо «Свобода» розпочинається читання недрукованих (заборонених цензурою в СРСР) поезій та щоденників Симоненка, а на сторінках еміграційного журналу «Сучасність» з’являється велика добірка Симоненкових «захалявних» віршів та друкується його щоденник. Він став відомим як в Україні так і у світі. У 1965 році Симоненка висунуто на Шевченківську премію, однак, отримав її поет лише через 30 років (1995р), вже у незалежній Україні, посмертно.