У ніч на 4 вересня 1985 року у таборі біля села Кучино (Пермський край) відійшов у вічність Василь Стус – поет-шістдесятник, правозахисник, людина, яка віддала життя за Україну.
У ніч на 4 вересня 1985 року у таборі біля села Кучино (Пермський край) відійшов у вічність Василь Стус – поет-шістдесятник, правозахисник, людина, яка віддала життя за Україну.
"Перемагає той, хто пам'ятає"
(Vincit qui meminit).
Мета
уроку:
Вшанувати
пам'ять загиблих героїв та виховувати в учнів повагу до захисників України.
День
пам’яті загиблих захисників України.
Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо
шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її
державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх
у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.
Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році.
Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів
російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських
воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво –
традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових
розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим
коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним
символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник.
За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з
2014-го, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів.
Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022-го
відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат.
Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомив, що з моменту
повномасштабного нападу на серпень 2022 року «у війні проти російських
загарбників загинули майже 9 тисяч українських героїв».
Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не
можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі
історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб
наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони
отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за
свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.
Наприкінці травня 2022 року Верховна Рада України
ухвалила рішення про створення Національного військового меморіального
кладовища, на якому з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і
захисниць. Це – світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою
країну. Такі кладовища є в США, Канаді, Франції, Польщі та інших країнах. А за
рік до цього, в липні 2021-го, на державному рівні був прийнятий військовий
поховальний ритуал. Знову ж таки, щоб у момент поховання віддати належні
почесті загиблому (померлому) захисникові чи захисниці, щоб всі розуміли, що
ховають не пересічну людину, а того / ту, завдяки кому існує держава Україна.
Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті
про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь
вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки у публічному просторі.
Але після остаточної перемоги в країні повинні постати особливі місця, з
проникливою архітектурою і людяними меморіальним практиками, які свідчитимуть,
що ми шануємо і дякуємо.
Пам’ятаємо
і будемо пам’ятати.
Коли ми говоримо про Незалежність, ми маємо пам‘ятати її творців.
21 серпня світ з ініціативи ООН вшановує жертв тероризму. Росія у війні з Україною постійно вдається до методів терору, й не лише після 24 лютого 2022 року. Нижче підібрали кричущі приклади, які нагадують, чому міжнародній спільноті слід визнати РФ державою-спонсором тероризму.
Терор щодо цивільних українців Росія почала застосовувати ще у 2014 році, переслідуючи на окупованих територіях цивільне населення, яке не чинило збройного спротиву, але й не було лояльним до окупаційної адміністрації. Йдеться, наприклад, про активістів Євромайдану в Криму, як то кінорежисер Олег Сенцов, громадський діяч Олександр Кольченко, фермер Володимир Балух, яких спершу катували, а потім незаконно засудили на великі терміни ув’язнення за сфабрикованими справами. Або ж про депутата Горлівської міськради Володимира Рибака чи неповнолітнього футболіста Степана Чубенка, яких спершу катували, а потім убили на Донбасі.
Найбільш показовим актом міжнародного тероризму з боку Росії та контрольованих нею терористичних угрупувань ЛДНР до повномасштабного вторгнення стало збиття малайзійського боїнга MH17. Загинули всі пасажири та члени екіпажу літака — 298 людей. За даними розслідування міжнародної комісії, авіалайнер збили з зенітно-ракетної установки «Бук», яка належала курській 53-й бригаді протиповітряної оборони, а до злочину безпосередньо причетні два офіцери російської армії. Попри наявність доказів, оприлюднених кількома незалежними джерелами, Росія досі не визнає своєї провини в цьому акті міжнародного тероризму.
Після повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року Росія лише посилила використання терору як методу війни. Це і терор через катування, вбивства, зґвалтування, насильницьке переміщення місцевого населення на окупованих територіях, який до того ж має ознаки геноциду. І планомірні авіаційні та ракетні удари по цивільних об’єктах. Внаслідок невибіркових бомбардувань майже вщент зруйновані Бородянка на Київщині, Маріуполь та інші міста Донбасу. Росія продовжує руйнувати Миколаїв. Жертвами ракетних ударів стали відвідувачі торгового центру в Кременчуці, діагностичного центру та інших цивільних закладів у центрі Вінниці, мешканці житлових кварталів Харкова, Києва, Чернігова, Миколаєва, Одеси. Усі руйнування і страждання, завдані ракетним терором Росії, складно перелічити.
Кричущими свідченнями того, що Росія є державою-терористом, стали і вбивство 29 липня в Оленівці щонайменше 50 українських військовополонених, які вийшли з Азовсталі під гарантії безпеки та обміну від ООН й Червоного хреста, і ядерний шантаж усього світу з використанням Запорізької АЕС.
Дії Росії поступово отримують відповідну оцінку з боку міжнародної спільноти. 10 травня сейм Литви визнав Росію державою, що підтримує тероризм. 11 серпня сейм Латвії визнав РФ державою-спонсором тероризму, дії якої є цілеспрямованим геноцидом проти українського народу. Нагадаємо, що Верховна Рада України визнала Росію державою-терористом, а її політичний режим — неонацистським за «суттю і практикою» 14 квітня 2022 року.
Поки у світі стелять червоні доріжки — в Україні стелять чорні хустки.
1,5-річна дитина загинула від російського обстрілу у власному домі в Харкові. Вона не встигла пізнати світ.
30 липня – Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми. З нагоди цієї дати Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації проводить інформаційну просвітницьку акцію #Вінниччина проти торгівлі людьми.
Метою акції є підвищення рівня обізнаності жителів області щодо проблеми торгівлі людьми, а також інформування про шляхи отримання допомоги.