4 червня
вшановуємо пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської
Федерації проти України
Цей день встановлено Постановою Верховної Ради
у 2021 році, щоб нагадати світові про невинні життя, які забрала війна, та підтримати
родини загиблих.
Цей
день — болісне нагадування про те, що війна вбиває найцінніше — дитинство,
надії, життя.
Діти
стали жертвами війни не за власним вибором. Їхні мрії залишилися
нереалізованими, голоси — назавжди мовчазними.
Кожне
маленьке життя, обірване через жорстокість агресора, — це не просто трагедія
родини, це рана для всієї України.
Ми
пам’ятаємо. Ми вшановуємо. Ми не пробачимо.
В
умовах війни українські діти щодня зіштовхуються з нелюдськими жахами. Вони не
можуть спокійно спати у рідних домівках чи гратися у дворі, навчатися у школі
чи отримувати кваліфіковану медичну допомогу.
Серед
найтяжчих правопорушень, вчинених проти дітей внаслідок агресії, – вбивства,
викрадення, сексуальне насильство, вербування та використання у воєнних діях.
Російські війська свідомо роблять дітей мішенями, через що малеча стає
найуразливішою та абсолютно безневинною жертвою війни.
Символом вшанування пам'яті цих дітей є м’яка
іграшка. Оскільки війна триває, точна кількість обірваних дитячих життів
постійно уточнюється, адже багато злочинів були скоєні на тимчасово окупованих
територіях
Від рук російських загарбників в Україні загинуло
705 дітей та 2 527 дітей дістали поранення різного ступеня тяжкості –
станом на сьогодні за даними Офісу Генерального прокурора.
Вони
не встигли дорости до дорослого життя. До першого кохання. До свого дорослого
"після війни".
Їхні
імена — серед сотень. Їхні історії — серед тисяч зламаних доль.
Це
були українські діти. Живі, світлі, улюблені. Їх вбила росія.
Їх
убивали в колясках, у школах, у ліжках під ковдрами.
В автомобілях на дорозі до евакуації.
У
лікарнях, у підвалах, на дитячих майданчиках.
Ракетами.
Артилерією. Мінами. Руками окупантів.
Ми
не забудемо жодної дитячої усмішки, яку стерла війна.
Ми
не пробачимо жодного обстрілу.
Ми
не зупинимось, поки не змусимо кожного причетного відповісти — за кожне
зруйноване життя.
Ми
не маємо права на слабкість.
Бо замість нас нікому мстити за цих дітей.
Вони
мали жити.
