Відійшов у вічність справжній патріот рідного краю, натхненний Учитель, який навчав та зростив духовно не одне покоління учнівської молоді
***
Він відкривав перед дітьми цілий всесвіт на уроках астрономії, вчив законам фізики, передавав власну педагогічну майстерність молодому поколінню, і закликав людей «жити по совісті, цінуючи чесність, здоровий глузд і доброту…». 
⚘️⚘️На 83 році хвороба обірвала життя мудрого Учителя, колишнього начальника управління освіти та директора школи №6, депутата кількох скликань Жмеринської міської ради, талановитого поета, Почесного громадянина міста Жмеринка Івана Карповича ЗАЛОКОЦЬКОГО.
Топ-10 поезій Івана Карповича ЗАЛОКОЦЬКОГО
Прожити вік потрібно чесно
Годинник тікає невпинно.
Летять хвилини так нестримно.
Біжать години, дні і роки,
Мов міряють життєві кроки.
Прожити їх потрібно плідно,
І залишити необхідно
Про себе пам’ять добру, світлу,
Щоб для нащадків життя квітло.
Прожити вік потрібно чесно,
Серйозно, вірно, непідлесно.
Весь час душею не кривити,
Людей і Бога не гнівити.
Треба в світі чесно жити.
***
Відданість хай балом править
Нас ошукали, обікрали
Продажні наші зубоскали.
Було би менше Лазаренків,
Давно б ми жили вже гарненько.
Скубуть донині Україну.
По селах ферми – як руїни.
Під час війни ось так не було.
Такого ще село не чуло.
Найкращі маєм чорноземи,
А хліб із-за бугра веземо.
Від сорому пашіють лиця.
То ж схаменіться у столиці!
Продажників всіх осікаймо.
Рвачам дорогу не даваймо.
Хай капітал на всіх працює.
Бандитів влада хай лупцює.
Поменше слів, побільше діла,
Щоб кожним гідність володіла;
І відданість хай балом править.
Країна хай Героїв славить!
***
Жмеринський вокзал
Окраса Жмеринки – вокзал.
Він відкриває шлях до моря.
В війну зазнав дев'ятий вал
І переніс багато горя.
Та все ж вокзал наш уцілів
І вся його архітектура.
Він – красень. Це – без зайвих слів.
В нього Журавського натура.
Митець у нього душу вклав,
Дивну фантазію і мрію;
Стереотипи подолав
І виправдав усіх надію.
Вокзал – немов би пароплав,
Який прямує до Одеси.
Він – еталон, мистецтва сплав,
Любимець публіки і преси.
Перон – це палуба така.
Є щогли й командирський мостик.
В каютах красота яка!..
Є живність в трюмах на помостах.
Морська рослинність обпліта
Всі корабельні корпус-стіни.
І не підвласні їм літа.
Не зазнають прикраси зміни.
Окраса Жмеринки – вокзал.
Він її символ і святиня.
Йому оцінка – вищий бал.
Він жмеринчан усіх гординя.
***
Мудрі українці
Всі ми разом й поодинці
Досить мудрі українці.
Лиш обставини в тім винні,
Що ми й досі дуже бідні.
Та не вік нам бідувати.
Слід активно будувати.
Нові фабрики, заводи
Задля щастя для народу.
Все робити для людини
Щохвилини і щоднини.
Людську працю цінгувати,
Патріотів шанувати.
Слід свідомість шліфувати;
Раба з себе виганяти;
Формувати ідеали
Ті, яких давно чекали.
Світ про нас ще заговорить:
Україна шедевр творить.
Її люди працьовиті,
Душі їх добру відкриті.
У людині ціную
Я правдивість святую,
І велику порядність,
Доброту, бездоганність.
Люблю щирість сердечну,
Скромність, такт безперечно,
І душевну гостинність,
Повсякденну активність.
Творчу працю, панове,
Вірно мовлене слово,
Добре зважені дії,
Щоб здійснилися мрії.
Поважаю діяльних
Я добродіїв славних;
Об’єктивних вітаю
До них шану я маю.
А іще, побратими,
Я у злагоді з тими,
Хто розсудливо мовить
І в ділах не підводить.
Очі у тебе як озерця.
Хочу купатися у них.
Вони принада мого серця.
Над ними брови – дугоштрих.
Світлом душі вони палають
І випромінюють тепло;
Веселкою казково грають,
Щоби кохання надійшло.
Ви, очі, як дві ясні зірки
В сузір’ї Щастя і Любов.
На мене дивитися зірко.
Чекаю цього знов і знов.
Ой очі, очі, дивні очі.
Я відчуваю, що я ваш.
Ви до взаємності охочі.
Подальший час є дійсно наш.
***
До правнуків мріяв дожити
О, Боже! Вділи мені віку,
Щоб замуж встигнув видати Віку –
Онученьку милу, рідненьку,
Цікаву, послушну славненьку.
До правнуків мріяв дожити,
Щоб зміг на руках їх носити;
Їх лепіт почути і мову;
Радіти їх кожному слову.
Радіти їх росту швидкому,
Навчанню, мужінню чіткому;
Становленню міцно на ноги;
Радіти від їх перемоги.
Радіти думкам їх і діям,
А також всім здійсненим мріям.
Від успіхів їхніх п’яніти.
Заради цього буду жити!
Безмірно я нині горжуся.
Є правнучка в мене Маруся.
За це щиро вдячний я Богу!
Щасливу їй зичу дорогу.
І внучку Іринку я прошу
(Ти ж в мене прекрасна, хороша);
Купи Маші братика-чудо!
Мені він за правнука буде!
***
Політика
Політика – невдячна дама.
Ніби електрика вона.
Попхаєшся невміло – драма.
Потягне каменем до дна.
***
Дається совість для людини
Із материнським молоком
На все життя – не на хвилини,
Дається повністю, з вершком.
Не можна совість розлюбляти.
Ні продавати її, ні!
Не можна також роздробляти,
І не палити у вогні.
Потрібно совість зберігати
При всіх умовах у житті
І її щиро проявляти
У повсякденному бутті.
По совісті людей цінують:
Які стосунки з нею в них.
Якщо, буває, ігнорують,
Котіть таких на вороних.
Якби по совісті всі жили,
То кращим став би увесь світ,
Усім прибавилось би сили.
Також прибавилось би літ.
***
Краще бути бідняком
Аніж жити із гріхом.
Ось чому не слід грішити.
***
Учителю ти поклонись,
Коли його зустрінеш;
І від душі ти поклянись,
Що погляди не зміниш.
Учитель того заслужив.
Суспільства він надія.
Потрібно, щоб він краще жив
За свої дії плідні.
Прем’єр і Спікер, Президент –
Усі учились в школі.
То ж повертайте дивіденд!
Обіцянок доволі.
Прийміть програму «Педагог»
Величну і широку.
Хай допоможе її Бог
Виконувать щороку.
Вона – програма із програм;
Усьому запорука.
Надія це мільйонів мам.
Це – розвиток, наука.
Учителі – другі батьки.
Слова ці всім відомі.
Коли навчають залюбки,
То радість в кожнім домі.
Кує учитель майбуття.
Він зміцнює державу;
Іде вперед без вороття,
Примножуючи славу.
Як важко слухати таке:
Садочки закривають,
Спецшколи, секції, гуртки….
Бюджет отак латають.
Це примітивно, згубно так
Вдаряти по освіті.
Який залишимо ми знак
Лжедіями у світі?
Відома істина проста:
– В якій країні скрута,
Там вклад в освіту нароста.
Це нам би не забути.
Нехай почує уряд нас,
Почують депутати:
Вже наступив жаданий час
