поезії Івана Карповича ЗАЛОКОЦЬКОГО

Відійшов у вічність справжній патріот рідного краю, натхненний Учитель, який навчав та зростив духовно не одне покоління учнівської молоді

***

Він відкривав перед дітьми цілий всесвіт на уроках астрономії, вчив законам фізики, передавав власну педагогічну майстерність молодому поколінню, і закликав людей «жити по совісті, цінуючи чесність, здоровий глузд і доброту…».

⚘️⚘️На 83 році хвороба обірвала життя мудрого Учителя, колишнього начальника управління освіти та директора школи №6, депутата кількох скликань Жмеринської міської ради, талановитого поета, Почесного громадянина міста Жмеринка Івана Карповича ЗАЛОКОЦЬКОГО.

 Топ-10 поезій Івана Карповича ЗАЛОКОЦЬКОГО

Прожити вік потрібно чесно

Годинник тікає невпинно.

Летять хвилини так нестримно.

Біжать години, дні і роки,

Мов міряють життєві кроки.

Прожити їх потрібно плідно,

І залишити необхідно

Про себе пам’ять добру, світлу,

Щоб для нащадків життя квітло.

Прожити вік потрібно чесно,

Серйозно, вірно, непідлесно.

Весь час душею не кривити,

Людей і Бога не гнівити.

Треба в світі чесно жити.

***

Відданість хай балом править

Нас ошукали, обікрали

Продажні наші зубоскали.

Було би менше Лазаренків,

Давно б ми жили вже гарненько.

Скубуть донині Україну.

По селах ферми – як руїни.

Під час війни ось так не було.

Такого ще село не чуло.

Найкращі маєм чорноземи,

А хліб із-за бугра веземо.

Від сорому пашіють лиця.

То ж схаменіться у столиці!

Продажників всіх осікаймо.

Рвачам дорогу не даваймо.

Хай капітал на всіх працює.

Бандитів влада хай лупцює.

Поменше слів, побільше діла,

Щоб кожним гідність володіла;

І відданість хай балом править.

Країна хай Героїв славить!

***

Жмеринський вокзал

Окраса Жмеринки – вокзал.

Він відкриває шлях до моря.

В війну зазнав дев'ятий вал

І переніс багато горя.

Та все ж вокзал наш уцілів

І вся його архітектура.

Він – красень. Це – без зайвих слів.

В нього Журавського натура.

Митець у нього душу вклав,

Дивну фантазію і мрію;

Стереотипи подолав

І виправдав усіх надію.

Вокзал – немов би пароплав,

Який прямує до Одеси.

Він – еталон, мистецтва сплав,

Любимець публіки і преси.

Перон – це палуба така.

Є щогли й командирський мостик.

В каютах красота яка!..

Є живність в трюмах на помостах.

Морська рослинність обпліта

Всі корабельні корпус-стіни.

І не підвласні їм літа.

Не зазнають прикраси зміни.

Окраса Жмеринки – вокзал.

Він її символ і святиня.

Йому оцінка – вищий бал.

Він жмеринчан усіх гординя.

***

Мудрі українці

Всі ми разом й поодинці

Досить мудрі українці.

Лиш обставини в тім винні,

Що ми й досі дуже бідні.

Та не вік нам бідувати.

Слід активно будувати.

Нові фабрики, заводи

Задля щастя для народу.

Все робити для людини

Щохвилини і щоднини.

Людську працю цінгувати,

Патріотів шанувати.

Слід свідомість шліфувати;

Раба з себе виганяти;

Формувати ідеали

Ті, яких давно чекали.

Світ про нас ще заговорить:

Україна шедевр творить.

Її люди працьовиті,

Душі їх добру відкриті.

***

Людські цінності

У людині ціную

Я правдивість святую,

І велику порядність,

Доброту, бездоганність.

Люблю щирість сердечну,

Скромність, такт безперечно,

І душевну гостинність,

Повсякденну активність.

Творчу працю, панове,

Вірно мовлене слово,

Добре зважені дії,

Щоб здійснилися мрії.

Поважаю діяльних

Я добродіїв славних;

Об’єктивних вітаю

До них шану я маю.

А іще, побратими,

Я у злагоді з тими,

Хто розсудливо мовить

І в ділах не підводить.

***

Очі

Очі у тебе як озерця.

Хочу купатися у них.

Вони принада мого серця.

Над ними брови – дугоштрих.

Світлом душі вони палають

І випромінюють тепло;

Веселкою казково грають,

Щоби кохання надійшло.

Ви, очі, як дві ясні зірки

В сузір’ї Щастя і Любов.

На мене дивитися зірко.

Чекаю цього знов і знов.

Ой очі, очі, дивні очі.

Я відчуваю, що я ваш.

Ви до взаємності охочі.

Подальший час є дійсно наш.

***

До правнуків мріяв дожити

О, Боже! Вділи мені віку,

Щоб замуж встигнув видати Віку –

Онученьку милу, рідненьку,

Цікаву, послушну славненьку.

До правнуків мріяв дожити,

Щоб зміг на руках їх носити;

Їх лепіт почути і мову;

Радіти їх кожному слову.

Радіти їх росту швидкому,

Навчанню, мужінню чіткому;

Становленню міцно на ноги;

Радіти від їх перемоги.

Радіти думкам їх і діям,

А також всім здійсненим мріям.

Від успіхів їхніх п’яніти.

Заради цього буду жити!

Безмірно я нині горжуся.

Є правнучка в мене Маруся.

За це щиро вдячний я Богу!

Щасливу їй зичу дорогу.

І внучку Іринку я прошу

(Ти ж в мене прекрасна, хороша);

Купи Маші братика-чудо!

Мені він за правнука буде!

***

Політика

Політика – невдячна дама.

Ніби електрика вона.

Попхаєшся невміло – драма.

Потягне каменем до дна.

***

Совість

Дається совість для людини

Із материнським молоком

На все життя – не на хвилини,

Дається повністю, з вершком.

Не можна совість розлюбляти.

Ні продавати її, ні!

Не можна також роздробляти,

І не палити у вогні.

Потрібно совість зберігати

При всіх умовах у житті

І її щиро проявляти

У повсякденному бутті.

По совісті людей цінують:

Які стосунки з нею в них.

Якщо, буває, ігнорують,

Котіть таких на вороних.

Якби по совісті всі жили,

То кращим став би увесь світ,

Усім прибавилось би сили.

Також прибавилось би літ.

***

Не гріши

Краще бути бідняком

Аніж жити із гріхом.

Ось чому не слід грішити.

***

Учителю ти поклонись

Учителю ти поклонись,

Коли його зустрінеш;

І від душі ти поклянись,

Що погляди не зміниш.

Учитель того заслужив.

Суспільства він надія.

Потрібно, щоб він краще жив

За свої дії плідні.

Прем’єр і Спікер, Президент –

Усі учились в школі.

То ж повертайте дивіденд!

Обіцянок доволі.

Прийміть програму «Педагог»

Величну і широку.

Хай допоможе її Бог

Виконувать щороку.

Вона – програма із програм;

Усьому запорука.

Надія це мільйонів мам.

Це – розвиток, наука.

Учителі – другі батьки.

Слова ці всім відомі.

Коли навчають залюбки,

То радість в кожнім домі.

Кує учитель майбуття.

Він зміцнює державу;

Іде вперед без вороття,

Примножуючи славу.

Як важко слухати таке:

Садочки закривають,

Спецшколи, секції, гуртки….

Бюджет отак латають.

Це примітивно, згубно так

Вдаряти по освіті.

Який залишимо ми знак

Лжедіями у світі?

Відома істина проста:

– В якій країні скрута,

Там вклад в освіту нароста.

Це нам би не забути.

Нехай почує уряд нас,

Почують депутати:

Вже наступив жаданий час

За освітян спитати.