День Соборності

22 січня ми відзначаємо одне із знакових свят української держави -

День Соборності України.

#День_Соборності –

це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.

День Соборності має неабияке значення для нашої держави: проголосивши об’єднання українських земель понад століття тому, українці й сьогодні продовжують боротьбу за свою незалежність, ідентичність та цілісність. Важливо памʼятати про те, що в єднанні наша сила, і разом ми здатні на неймовірні звершення. 

У День Соборності

хочу побажати могутності та наснаги, братерської допомоги справами і всебічної взаємопідтримки, тому що ми — єдиний народ єдиної країни. Чистого і мирного неба над головами!

День памʼяті героїв, які стали символом незламності.

 16 січня — День памʼяті героїв, які стали символом незламності.

Україна вшановує «кіборгів»

Вони тримали аеропорт. Довгі 242 дні під вогнем. Падали стіни, сипався бетон, а вони стояли.

Їх назвали кіборгами. Ворог не вірив, що люди можуть так битися, так витримувати біль і смерть. Але це були люди. Звичайні українці, які тримали оборону так, як не тримає ніхто. Українці.

Вони відступили тільки тоді, коли все було зруйновано. Каменя на камені не лишилося. Але дух залишився.

Дехто з них досі на війні. Ті самі. Сильні. Тихі. Вони роблять свою справу і не чекають подяки.

Слава тим, хто вижив.

Пам’ять тим, хто не повернувся.

Честь тим, хто тримає стрій.

Це Україна. Це наші Герої!

«#Кіборги вистояли, не витримав бетон» - слова, що назавжди вписані в історію нашої країни. Ми згадуємо тих, хто тримав оборону Донецького аеропорту з 26 травня 2014 року до 22 січня 2015 року. Вони віддали своє життя за свободу і незалежність України, довівши, що наш дух неможливо зламати.

Сьогодні ми вшановуємо їхній подвиг і мужність. Нехай ворог завжди памʼятає: ми сильні, незламні й непереможні. Вічна памʼять героям і шана тим, хто продовжує боронити нашу землю! Памʼятаємо. Шануємо. Продовжуємо боротьбу.

Василь Симоненко- 90-річчя від дня народження

Василь Симоненко- 90-річчя від дня народження 

Він жив і творив для України, хоча й недовгі 28 років.

Літературні критики назвали Симоненка поетом "без каменю за душею". А есеїст Євген Сверстюк заявив, що цей поет належить до тих, чию біографію треба вчити як частину історії нашої держави.

Василь Симоненко народився 8 січня 1935 року в селі Біївці на Полтавщині. Закінчив факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Симоненко став одним з найпотужніших борців за Україну серед представників української літератури. Його вірші стали витоком українського руху опору 1960 – 70-х pоків.

Влітку 1962 року поета жорстоко побили працівники міліції. Згодом стан його здоров'я погіршився. Рак нирок та побої міліціонерів призвели до передчасної смерті письменника. У ніч з 13 на 14 грудня 1963 році він відійшов у вічність.

1965 року Василя Симоненка висунули на Шевченківську премію. Але отримав він її аж через 30 років – посмертно.

Він увійшов в історію української літератури як визначна постать боротьби за державний суверенітет України 2-ї половини ХХ ст.

За своє коротке життя він встиг написати безліч шедеврів, які стали класикою української літератури.

Та навіть смерть Василя Симоненка перетворюється на спалах національного духу: з Києва на поховання приїздять друзі-поети і митці, влаштовуючи патріотичну ходу; М. Вінграновський пише відомого вірша «Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі», Євген Сверстюк — есе «Симоненко — ідея», критик Іван Світличний та перекладач Анатолій Перепадя намагаються оприлюднити останні рукописи поета; у 1964 з’являється друком збірка поета «Земне тяжіння» з передмовою Миколи Сома, і швидко розходиться. На радіо «Свобода» розпочинається читання недрукованих (заборонених цензурою в СРСР) поезій та щоденників Симоненка, а на сторінках еміграційного журналу «Сучасність» з’являється велика добірка Симоненкових «захалявних» віршів та друкується його щоденник. Він став відомим як в Україні так і у світі. У 1965 році Симоненка висунуто на Шевченківську премію, однак, отримав її поет лише через 30 років (1995р), вже у незалежній Україні, посмертно.

Василь Стус

 6 січня, народився Василь Стус

- український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, мислитель

Видатного правозахисника, дисидента, борця за незалежність України не зламала радянська диктатура. Стус став легендарною особистістю, чия творчість і донині актуальна та надихає нові покоління українців.

Незважаючи на його недовге життя, він став легендарною особистістю, чия творчість надихає все нові покоління українців і сьогодні.

Ще й до жнив не дожив,

ані жита не жав,

не згубив, не лишив.

І не жив. І не жаль.

Тьмавих протобажань

заповітна межа:

ці напасті зі щастям

давно на ножах.

Безборонно любити

заказано край,

а зазнав би ти, світе

великий, добра.

В смерть задивлені очі.

Отерпла душа

і навчає, і врочить:

тобі кунтуша

вже довіку не мати,

а чорний бушлат —

він як батько, і мати,

і дружина, і брат.

Василь Стус, "Ще й до жнив не дожив"

За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури Василь Стус зазнав репресій з боку радянської окупаційної влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

Роль, яку відігравала постать Василя Стуса у розвитку української літератури ХХ століття, відновленні української державності та національної ідеї важко переоцінити.

Василь Стус навіть у найтяжчі хвилини життя твердо вірив, що вернеться до народу своїм словом, що край його почує.

За коротке життя поет, член Української Гельсінкської Групи, Василь Стус залишив 6 томів творів, більшість з яких перекладено на англійську та надруковано на Заході.

СТУС

Шахтар, учитель і дивак -

Геть неслухняний.

Не лик з ікони - гордував

І хуліганив.

Не сподобився на поклон

З лицем-білилом.

Нестерпно як йому пекло

І так боліло!

Котив каміння на Парнас,

Аж пнулись жили.

Немає Стуса серед нас,

А що лишилось?

Вірші - безжальні, мов Сибір.

Листи.

І хлопчик.

Його кати живуть собі

І землю

Топчуть.

2025

 Минулий рік був для нас роком випробувань, але також і роком глибокої віри, єдності та надії. Ми бачили сльози й радість, біль і зцілення, і в усьому цьому Господь був поруч із нами.

Нехай Новий рік стане для кожного часом миру й благословення.

Молюся, щоб Господь оберігав наш народ, нашу землю і всіх військових, які щодня наближають Перемогу. Нехай у Ваших серцях завжди буде світло Христової любові, а в домівках — тепло і затишок.

Бажаю, щоб кожен крок у 2025 році був упевненим, кожна молитва — почутою, а кожна справа — благословенною. Нехай наша спільна віра зміцнює нас і веде вперед до світлого майбутнього.

З НОВИМ РОКОМ!!!